Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- Ти визначився, за кого ти боротимешся? - не дивлячись у його бік, спитав Максуд. - Я уособлюю людство, цей ось – амаліонів. Ти за кого?

Амаліони продовжували неквапливо наближатися. Не більше п'яти кроків залишалося між ними і першим чемпіоном, який стояв біля Химерниці. Сандрін глянула крадькома на Максуда. Він дивився на неї. Вона зрозуміла цей погляд. Якщо та людина зробить неправильний вибір… Сандрін опустила голову та запалила очі. Правою рукою вона перехопила щит, щоб звільнити ліву. Навколо зап'ястя закрутилися сині вогні. Все треба було зробити швидко.

- Я також люблю амаліонів, як мух, які не дають заснути після тяжкого дня. - сказав блідий чоловік.

Кожен зрозумів, що це свого роду сигнал. Чемпіон миттєво прийшов у дію. Як механізм, який чекав тисячу років, поки його відремонтують. Він зпружинив у бік амаліонів, опускаючи свої мечі. Сандрін повернула до лівої руки щит, згасивши очі. Зодема кинулась у бій. Тільки Максуд лишився стояти на місці.

- А ти командуєш, але сам не втручаєшся? - запитав абсолютний.

- Щось на зразок цього. - кивнув Максуд. - Вона давно за тобою полює?

Драйтл змінився на обличчі. Він не міг вирішити, чи ця людина знає, про що говорить. Навіть сам алхіміст до пуття не міг дати відповіді на це запитання. Потім блідий натяг усмішку.

- Ти про ту дурнувату доньку господаря шинку? Я їй нічого не обіцяв! - заперечно хитаючи головою, посміхнувся драйтл.

- Вибач. Справи. - сказав йому Максуд.

Чемпіон бився з відвагою лева та силою ведмедя. Двох ведмедів. Він кришив праворуч і ліворуч бідних амаліонів, які ще не знали, що означає зустріти чемпіона на своєму шляху. Їхні мечі здавалися зубочистками проти його клинка. Їхні жалюгідні спроби нападу нагадували більше укуси настирливих комарів. Чемпіон крутився, розбиваючи своїми мечами і вбиваючи все більше і більше ворогів. Іноді його меч розрубував амаліона навпіл. Уздовж. Іноді він розносив у тріски їхні щити і перебивав мечі. Він не відчував опору, поки в бій не вступили граваліони. Ці чотирирукі страшили налетіли вихром, встигнувши кілька разів чиркнути його по броні. Чемпіон відскочив, кинувши погляд на Зодему. Та так само вступила у бій із монстрами. Вороги рухалися дуже швидко. Несподівано швидко. Занадто швидко. Два чемпіони злагоджено відступали паралельними курсами, дедалі ближче підбираючись до Сандрін. Химерниця поки вела бій проти звичайних амаліонів без застосування своїх здібностей. Чемпіон насилу встигав за атаками монстрів, пропускаючи удар за ударом. Поки всі вони не завдавали йому особливої шкоди через обладунки, бо ворог ще не пристосувався до його латів. Особливо прудкий граваліон уже обійшов його з лівого флангу і викинув мечі у смертельному уколі. Чемпіон підняв лікоть майже рівня обличчя і зігнув руку в суглобі. Обидві пластини зі скреготом з'єдналися. Два меча противника врубалися в щит, що тільки-но утворився. Через розріз у ньому чемпіон побачив здивоване обличчя ворога. Відточеним добре завченим рухом правої руки чемпіон просунув меч у правій руці якраз у цю щілину. Випад з випрямленням лівої руки, щоб щит не міг завадити продовженню уколу. Граваліон пропустив через щит початок атаки ворога. А коли він усе зрозумів, виявилося надто пізно. В останню мить граваліон спробував ухилитися, виставляючи на захист усі чотири руки, але чемпіон несподівано різко зблизився з ним, підринаючи ближче. Вістря клинка вийшло з потилиці граваліона сантиметрів на тридцять. Чемпіон ударив лівою рукою руків’ям меча в груди поваленого ворога, щоб той звільнив клинок, що застряг уже в мертвому тілі. Праворуч уже наближалося два нові ворога. Чемпіон встиг подивитися на Зодему. Химерниця позаду неї все ще боролася з амаліонами. Поки Сандрін у безпеці. Від нього самого два граваліони, що хотіли накинутися, трохи відступили, побачивши, що вже кілька монстрів з їх числа були повалені. Воїн усміхнувся і пошукав очима того балакучого сяячого амаліона. До нього можна пробитися. Декілька комбінацій для відлякування ворога, і він дістався до нього, вбивши парочку неквапливих амаліонів. Чемпіон замахнувся на цього синьопикого, що світився. Той із свавіллям ураганного вітру вийшов з-під удару, підстрибнув і заїхав в обличчя чемпіонові ногою. Воїн упав на землю. Несподівано. Зодема кинулася на допомогу. Чемпіон скочив на ноги. Амаліон вийняв обидва свої меча. Швидка комбінація. Один клинок із руки Зодеми полетів убік. Рукою, що звільнилася, вона схопилася за бік, відступаючи. Чемпіон відкрив рот від подиву.

- Відступайте! - крикнув Максуд.

Чемпіон швидко кинувся на найближчих ворогів, з якими на невеликій відстані боролася Химерниця. Вона миттєво відступала, не маючи жодної можливості стримати натиск граваліонів. Воїн вклинився у бій, вкриваючи собою від їхніх атак Химерницю. Її втрачати не можна було. Калібрісто за таке може й покарати. Краєм ока чемпіон спостерігав за Зодемою, яка вже роздобула собі другий меч і стала по інший бік від Сандрін, борючись із швидкими граваліонами.

Сяючий амаліон вибрав собі мету. Максуда. Він усміхнувся та напав. Як вихор налітає на поля, як тайфун налітає на кораблі у морі. Тільки Максуд не був полем. І кораблем також. Він був скелею, об яку розбився не один такий буревій. Удар ногою в потрібний момент, якраз тоді, коли перший меч уже пролетів, а другий ще тільки мав намір завдати удару. Амаліона відкинуло метрів на п'ять. Ліворуч на Максуда накинувся граваліон. Миттю змістившись, воїн опинився так близько до нього, що, підстрибнувши, однією рукою схопився за його шию, а другою, як кувалдою, розплющив голову монстра. Мізки звіра полетіли на всі боки. Найближчий до нього граваліон завмер від подиву всього на секунду. Цього виявилося достатньо. Швидка атака Максуда закінчилася тим, що воїн кулаком пробив ребра звіра, проткнувши його серце. Іншим ударом Максуд ледь не зірвав голову ворогу з плечей. Граваліон помер з подивом на обличчі. Двоє інших граваліонів, які готувалися до атаки, підсвідомо подалися назад. У чемпіона трохи очі з орбіт не вилізли. І це той чоловік ще без мечів!