Читати книгу - "Останній дон"

Через годину вони вдяглися і вийшли на балкон. Лас-Вегас сіяв свої неонові вогні, призахідне сонце золотим рум'янцем затопило вулиці і крикливі готелі. За ними — пустеля й гори. Тієї миті коханці наче відокремились від світу, зелені прапорці вілл мляво ворушились у повітрі.

— Ти будеш на перегляді й на вечорі? — запитала Атена, міцно стискаючи Кроссову руку.

— Пробач, але я не зможу. Зате я буду біля тебе у Франції.

— А до тебе, бачу, дуже доступитися важко, — зауважила Атена. — Замкнений ліфт і всі ті охоронці.

— Це тільки на кілька найближчих днів, у місті зараз багато непевного люду.

— Я бачила твого брата в перших, Данте. Той детектив, здається, його приятель. Вони обидва така чарівна пара. Лоузі дуже цікавився моїм спокоєм і розпорядком. Данте теж хотів допомогти. Дуже переймалися тим, щоб я щасливо долетіла до Лос-Анджелеса.

— Долетиш, — стиснув їй руку Кросс.

— Клавдія сказала, що ти й Данте двоюрідні брати. Чого він носить такі кумедні капелюхи?

— Данте чудовий хлопець.

— Але Клавдія казала мені, ніби ви ворогуєте з дитинства.

— Атож, — приязно мовив Кросс, — але він від цього не стає лихим чоловіком.

Коханці замовкли, вулиці внизу заполонили автомобілі та юрми люду, що добирався до різних готелів на вечерю та задля гри. У кожного в голові думки про втіху і ризик.

— Тож ми бачимося востаннє, — промовила Атена й потисла Кроссову руку, немов заперечивши тим жестом щойно сказане.

— Таж я казав, зустрінемось у Франції.

— Коли? — запитала Атена.

— Не знаю. Якщо я не приїду, то знай, що я мертвий.

— Невже все так серйозно?

— Так.

— І ти не можеш бодай щось сказати про це? — знову запитала Атена.

— Ти будеш у безпеці, — не одразу відповів їй Кросс. — Сподіваюся, що і я буду в безпеці. Більше я нічого не можу тобі сказати.

— Я чекатиму, — Атена поцілувала Кросса, вийшла зі спальні і з апартаментів. Кросс дивився їй услід, а тоді вийшов на балкон і бачив, як вона виходить з готелю і йде між деревами. Трохи далі стояв автомобіль з охоронцями, що мали довезти Атену до її вілли. Потім Кросс зняв трубку й подзвонив Лії Вацці, звелівши ще пильніше стерегти Атену.

О десятій годині вечора видовищна частина бальної зали готелю «Ксанаду» була вже повнісінька. Глядачі чекали перегляду першого, ще не викінченого варіанта фільму «Мессаліна». Перший ряд становили м'які фотелі з телефонним столиком посередині. Одне місце було порожнє, на ньому стояв вінок квітів з ім'ям Стіва Столлінгса. В решту фотелів посідали Клавдія, Діта Томмі, Боббі Бенц зі своєю подружкою Джоаною, Мело Стюарт і Ліза. Скіппі Дієр негайно захопив собі телефон.

Атена прийшла остання, і її привітала вся кінобригада, що працювала за кадром, і каскадери. Автори фільму, актори, що грали провідні й допоміжні ролі, і всі, хто сидів у фотелях, заплескали в долоні й цілували Атену в щоку, поки вона пробиралася до центрального фотеля. Тоді Скіппі Дієр зняв трубку і звелів оператору починати.

На чорному тлі з'явився напис «Присвячено Стівові Столлінґсу», і глядачі стримано, шанобливо зааплодували. Проти цієї вставки були Боббі Бенц і Скіппі Дієр, але Діта Томмі — тільки Господь знає чому, як сказав Бенц,— скористалася своїм правом вето. Та хай йому біс, це ж тільки сирий варіант, до того ж сентиментальність посприяє більшому розголосові в пресі.

На екрані засвітилися перші кадри...

Атена просто гіпнотизувала, на екрані вона була ще сексуальніша, ніж у реальному житті, крім того, відразу впадав у вічі її розум, не дивина для тих, хто знав її дуже добре. А Клавдія навмисне написала рядки, які мали увиразнити саме цю Атенину рису. В коштах не було жодних обмежень, і тому вирішальні сексуальні сцени були зняті на пристойному рівні.

Не було жодного сумніву, що «Мессаліна», після того всього клопоту й негараздів, матиме величезний успіх. Діта Томмі аж шаленіла з радощів, вона, нарешті, стала касовим режисером. Мело Стюарт рахував, скільки він запросить за наступний Атенин фільм, Бенц, не такий щасливий, думав про те саме. Скіппі рахував зароблені гроші: він, нарешті, матиме власного літака.

Клавдія розхвилювалася найдужче, її витвір був тепер на екрані. Всі заслуги належали їй, сценарій вирізнявся оригінальністю. Завдяки Моллі Флендерс вона мала відсотки із загального прибутку. Звісно, сценарій трохи редагував Бен Слай, проте його внесок невеликий.

Геть усі скупчились навколо Атени і Діти Томмі, вітаючи їх. Моллі, проте, звернула увагу на одного з каскадерів. Каскадери — взагалі кляті шаленці, але в них дужі тіла і вони пречудові в ліжку.

Вінок на честь Стіва Столлінгса скинули на підлогу, люди вже топталися по ньому. Моллі бачила, як Атена вибралася з юрби, підняла вінок і поставила його на місце. Атена перехопила погляд Моллі, і обидві жінки стенули плечима. Атена несміливо всміхнулась, немов кажучи: «Отакий кінематограф».

Юрба посунула на другу половину бальної зали. Награвав оркестрик, але всі рушили до буфетних столів. Згодом почалися танці. Моллі підійшла до каскадера, що похмуро світив очима: саме на таких вечорах вони найвразливіші. Вони відчувають, що їхню роботу не оцінено, і стають злі, мов чорти, бо хирлявому акторові-кінозірці дозволено валити їх на землю на екрані, тоді як у реальному житті вони б того падлюку вбили. В дужого каскадера і прутень завжди твердий, думала Моллі, коли партнер повів її в танці.

Атена пробула на вечорі всього годину. Чуючи вітання звідусіль, вона була дуже гарна, а проте помітила, що гарна, й ненавиділа себе за це. Вона танцювала з «найкращим хлопцем» — освітлювачем — та рештою членів кінобригади, а потім з каскадером, чия агресивність спонукала її піти додому.

На Атену чекав готельний «ролс-ройс» з озброєним водієм і двома охоронцями. Вийшовши біля своєї вілли з машини, Атена була вражена, побачивши, як із сусідньої вілли виходить Джім Лоузі. Детектив підійшов до неї.

— Ви просто чудові в сьогоднішньому фільмі, — сказав він. — Я ще ніколи не бачив кращого жіночого тіла. Надто отакого задочка.

Атена могла б стривожитись, але побачила, що водій і обидва охоронці вже вийшли з машини й зайняли певні позиції. Їй ці речі були знайомі ще зі школи театральної майстерності: сцена, де стояли актори, була заблокована. Атена помітила: охоронці стали так, що жодна з їхніх ліній вогню нікому з них