Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

?

— Марріндайн, — вигукнула Ісіделія, її голос був гордим. Вона підійшла ближче і обійняла Ілею за плече. Вона відкрила рота, потім зробила паузу. — Ти... Ти дивно пахнеш... — сказала вона, помутнівши в очах. У... Отруйний... Що це таке?

Ілея злегка відсунула її назад. — Ісіделя?

.

Вампрес похитала головою і різко вдихнула з шипінням. В... що, ой. Праворуч. Марріндайн. Я думав, що ви, люди, насолоджуватиметеся видовищем із сонячним світлом. Але вночі справді світить, — сказала вона з ікластою посмішкою.

.

— Її почуття подолали мою ілюзію, — послав Ерік, підходячи до Ілеї. — Або твоя сила просочилася наскрізь. Цікаво, що було б, якби вона випила твою кров.

— Ти сказала, що це погана ідея, — послала Ілея.

.

Я не казав, що ви повинні це робити. Просто мені цікаво, — послав Ерік і ледь помітно посміхнувся. Він виріс з того часу, як я тут був минулого разу. Вони заглибилися в гору.

.

Я не можу дочекатися, щоб побачити його вулиці, — сказала Ілея вголос і посміхнулася.

.

— Тоді вперед, — сказала Ісіделя, повертаючись до карети, перш ніж зупинитися. — Ви двоє. Якщо хочете, я хотів би, щоб ви приєдналися і подивилися, коли я поясню Глейну Воррінгтону, як сильно він не зміг сприйняти реальність.

— Чи є у нас на це час? Ілея послана до Еріка.

Це було б честю, — сказав Ерік. — Хочеш приєднатися, Валерію?

— Звучить весело, — сказала Ілея з усмішкою.

— Чудово, — заговорила Ісіделя.

.

Вони повернулися в карету, Ілея не пропустила дивного погляду, який кинув на неї Беррік, коли вона увійшла в кімнату, хоча він нічого не сказав, похитавши головою, ніби хотів позбутися приблудної думки.

— Ви згадали про зброярів? — спитала Ілея.

— Не пропустіть, а то я висмокчу тебе насухо, — промовила Ісіделя і зачинила завіси, воли рушили до загостреної арки масивної міської брами, темні металеві двері загуркотіли від магії, перш ніж повільно відчинилися. Зсередини лунала приглушена балаканина і випадкові вигуки.

.

Ілея та Ерік залишилися надворі, коли екіпажі проїжджали повз, інших подорожніх не було, оскільки охоронці в броні спостерігали з вершини стін, двоє з них зникли в червоному тумані, перш ніж зявилися за кілька метрів від них.

.

Вони були одягнені в чорну напівпластину, виблискуючи чарами та гравіюваннями, шоломи були прикрашені різними візерунками, що покривали їхні голови. Охоронці не носили видимої зброї, але рухалися з високою точністю, один зосереджувався на двох чужинцях, а інший оглядав густі ліси позаду.

Ґрунтова дорога була тиха, ворота все ще відчинялися, ведучи на камяну вулицю позаду. Чи не бруківка, а плоска. Кілька людей, що проходили повз, перевіряли, хто надворі, але ніхто з них не зупинявся довше, ніж на мить.

— Люди зі сходу, — заговорив перший вартовий.

– 306

Маг крові – рівень 306

?

Невже всі вони настільки високо оцінені? Чи нам просто пощастило?

.

Вона перевірила іншу.

– 246

Маг крові – рівень 246

.

Ілея кивнула у відповідь.

Ви знаєте Четвірку? — запитав охоронець.

.

Не вбивати, не забирати свободу, не бути нецивілізованим... Що було останнім? — сказала Ілея і глянула на Еріка.

— Ти робиш свій внесок, — сказав Ерік і прикликав два золоті.

.

Вампір подивився на нього. Ви робите свій внесок. Він довго дивився на них обох, потім узяв монети і зник, а за мить — другий.

— Досить висока ціна, щоб увійти в місто, — сказала Ілея, коли вони підійшли до воріт.

Вони люблять просити про внесок у кров. Особливо від новачків. Так було безпечніше, - написав Ерік.

— Так, — сказала Ілея, заклавши руки за голову, проходячи повз широкі стіни, десятки чар огортали її. І не тільки. До цього часу вона відчувала стільки ж магічних заклинань крові, що пронизували все. На вершині найпотужнішого. Приглушена балаканина ставала дедалі гучнішою, коли вона побачила сотні людей, які брали участь у базарі. Гноми та торговці, схожі на людей, одягнені у високоякісні обладунки, віддають перевагу чорному та червоному. Вона навіть бачила, як орки та кілька ймовірних темних сил продавали свої товари. Самі кіоски виглядали постійними. Невеликі стенди, виконані з дерева або каменю, реклама з барвистими написами, деякі навіть з гравірованими металами. Вона побачила блискучі самоцвіти, прекрасні мечі та списи, одяг з кольорового шовку, капелюшницю, яка показувала покупцеві різне піря, яке можна купити як насадки.

— Я розумію, чому тобі сподобалося це місце, — сказала Ілея, намагаючись розгледіти за межами ринку, де стояв квадратний басейн з водою, дерева з білою корою та червоним листям, що вистилали по всій довжині понад сто метрів. Вона побачила проблиски ресторанів і магазинів збоку, розташованих між великими будівлями та закритими особняками. Світло було тьмяним, сонячне світло вже не доходило до самого ринку. Пахло потом і кровю.

Вона повернулася до Еріка і кивнула, а потім повернулася, щоб зосередитися на магії крові, яка пронизувала все.

?

— Кола були?

— Авжеж. Поєднання ритуалів магії крові та рун, настільки глибоко вкоренилося в цих народах та їхній магії, цілком може бути їхньою частиною, — сказав Ерік. — Ти звикаєш.

?

— Уже є, — сказала Ілея, впізнавши кількох людей поблизу. Всі вони були магами крові. Чи всі тут вампіри?

.

— Ні, хоча багато хто прагне ним стати, — сказав він.

.

Гадаю, я зрозуміла привабливість, — міркувала Ілея, хоча й була рада, що знайшла шлях до віртуального безсмертя та безглуздої сили, не відмовляючись від сонячного світла.

Ерік підійшов до кіоску, де продавалися сорочки, і подивився крізь них.

Натомість Ілея озирнулася, шукаючи чогось поїсти. Їжі немає...

— О, — сказав Ерік і подивився на неї, широко розплющивши очі. Він посміхнувся і торкнувся її плеча. — Пообіцяй, що не розсердишся?

Ілея подивилася на нього і примружилася. — Що?

.

Вони... випити, — сказав він, потім зробив паузу, а потім імітував, що пє з чашки.

.

— Отакої.

!

— Але, — злегка потиснув він її за плече. Чудові смузі.

.

— Як... кровяні смузі? — спитала Ілея.

.

— Деякі, але не всі, — сказав він і ледь не прошепотів. Я не думаю, що вони можуть перетравлювати