Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

— Не можу сказати, що ти помиляєшся, — сказала Ілея.

?

Він засміявся. Всі теорії. Хочеш сказати мені, звідки ти?

.

Ілея якусь мить вагалася. Тоді вона здивувалася, чому.

Місце під назвою Земля. Ніякої магії, наскільки я знаю. У нас був досить високий технологічний рівень. Металеві ящики, які їздять і літають, машини, які можуть робити мільйони обчислень за секунду, їжі вистачить на мільярди, - сказала вона.

?

Звучить не зворушено магією, але неймовірно просунуто. А ви потрапили сюди випадково? Чи, може, ви виконували якісь давні ритуали, які десь знайшли?

.

Одного разу вночі лягла спати, вранці прокинулася тут, - сказала вона.

— Ага. Потім почалося. Боюся, твій світ більше не без магії.

?

Що саме це означає? Дракони і монстри зявляються скрізь? — спитала Ілея. Якби це було так, вона б поставила на перше місце дослідження сльози, яка привела її сюди, а якби її там не було, вона б знайшла того Перевізника.

— Ні. Ще ні. Потрібні століття, щоб мана проникла на планету. Повільні зміни. Зміна погодних умов, дивно поводяться джерела енергії. Людям потрібно буде адаптуватися, і вони це зроблять. Безумовно, цікавий час, особливо з усталеними урядами та мільярдами людей, як ви пропонуєте.

.

Цікавий час, який призведе до тонни хаосу, — сказала Ілея, гадаючи, як повільна поява магії змінить Землю.

.

Завжди є хаос. Але життя знайде вихід, і все повернеться до рівноваги, — сказав Ерік, рухаючи рукою, щоб вказати коло.

?

Звідки ви все це знаєте? Я маю на увазі, що я знаю, що ти старий, але навіть Фей, яку я зустріла, не могла сказати мені про це з упевненістю, - сказала вона.

Я подорожую і слухаю. Можливо, Феї розуміють більше, ніж я, бо я всього лише людина. Цілком можливо, що мої пояснення є спрощеннями або містять логічні помилки. Я не думаю, що коли-небудь перестану вчитися, і цілком можливо, що мої відповіді на ваші запитання будуть іншими через тисячу років і знову іншими через два.

Ілея посміхнулася. Я думаю, що це все одно втішає. Припустимо, з часом я піду шукати свої власні відповіді.

— Треба. Всесвіт величезний, і життя є даром, незважаючи на біль і втрати, які з ним повязані.

.

Вона мовчала і сіла на гірську вершину, відчуваючи, як прохолодний сніг хрумтить під її вагою. — Я почекаю тут, якщо ти захочеш у гості.

Не любиш натовп? — запитав він.

.

Я трохи відома, це все, - сказала вона.

.

Я міг би огорнути нас обох ілюзією. Я сумніваюся, що багато хто тут побачить це наскрізь, - припустив Ерік.

?

— Ти можеш це зробити?

.

Я можу зробити кілька речей, ілюзії — одна з них, — сказав він і підняв одну руку. Пролунав дзвінкий звук, повз прокотилася дивна хвиля магії.

Здавалося, що вона на мить опинилася під водою, а потім повітря повернулося.

.

— Ось. Два авантюристи вісімдесяти рівня, - сказав він.

.

— Ти все ще четвірка, — сказала Ілея.

Звичайно, на вас це не впливає, - сказав Ерік. — Ходімо, самі подивіться. Він стрибнув зі схилу гори, і під його черевиками зявилася дошка таємничої енергії, перш ніж він спустився вниз.

,

Ілея підняла брови. Він катається на сноуборді? Вона посміхнулася і підстрибнула, утворивши під ногами дошку з вулканічного скла. Вона приземлилася через кілька секунд, удар вдарив дошку глибоко в камінь, уламки вибухнули назовні, коли вона впала вниз. Ілея розправила крила та руки, коли її Зміна тканини зачепилася за скелі навколо, запобігаючи можливому сходженню лавини.

.

Хм. Це відстій.

.

Замість цього вона полетіла вниз і приземлилася біля Ерегара, що сповільнювався.

Він зітхнув з широкою посмішкою. Мені цього не вистачало. В останньому царстві майже не було гір, не кажучи вже про сніг.

?

— Останнє царство? — спитала Ілея, приземляючись біля нього. Вона зазначила, що ніхто на дорозі не дивиться в їхній бік. Замасковані в ілюзії?

.

— О, так. Багато тундри, - сказав він.

Що ви там робили? — запитала вона, коли вони рушили до міста.

.

Зараження порожнечею.

.

— Я не знаю, що це означає.

Коли з тріщин у тканині зявляються монстри порожнечі. Я вважаю, що це повязано з вирівнюванням планет або з сонцем. Але я вже бачив це кілька разів. Залежно від виду та географії, він може стерти з лиця землі ціле царство.

?

То ви там допомагали? Просто вбивати монстрів?, - запитала вона.

.

— Це теж. Поряд з навчанням усіляким речам, які могли б допомогти, - сказав він.

?

Треба було вчити мову і все таке? Як довго ви там були?

!

Десь вісім років, плюс-мінус. Не пробув там весь цей час. Хоча я планую повернутися, коли з цим розберуться, так чи інакше. І так, кілька основних мов, для решти були перекладачі. Я вже досить швидко все підхоплюю. Він подивився на охоронця, коли вони підійшли до воріт, і посміхнувся. Вітаю. То це Рейвенхолл? — сказав він і подивився на дракона. — Ця штука величезна!

. ! .

Охоронець посміхнувся і трохи підняв плечі. — Саме так! У нас є власний Вбивця драконів. Засновник Вартових. Ласкаво просимо до міста.

— Без плати за вхід? — запитав Ерік.

— Жодного,.

.

Це просто чудово. Та й охоронні обладунки виглядають ефектно. Уявляєте, як хтось на кшталт мене міг би приєднатися? — сказав Ерік і торкнувся плеча чоловіка.

Я... Я маю на увазі, що вам доведеться приєднатися до , але я не знаю, чи відкриті якісь програми. Я міг би запитати свого капітана, — сказав охоронець.

!

— Гаразд, я не хочу тебе більше затримувати, — сказав Ерік і озирнувся туди, де утворилася невелика черга. Він помахав їм рукою і посміхнувся. Вибачте, незнайомці! Я чув, що в місті є Вбивця Драконів!

Деякі з них посміхалися, деякі здавалися злегка роздратованими.

— Ходімо, Валерію, подивимося, чи правдиві чутки, — сказав він і потер руки. — Дякую, — сказав він і потиснув руку охоронцеві, перш ніж той нарешті увійшов до міста.

,

— Реджинальде, ти завжди марнуєш час усіх, — сказала Ілея, проходячи повз охоронця. — Дякую, — повторила вона і теж потиснула йому руку.

— Ах, Валерію. Ви повинні