Читати книгу - "Основи кримінально-правової кваліфікації"

2 ст. 4004 Закон про більш тяжкий злочин Заборони перегляду судових рішень в порядку виключного провадження Ст. 4051, назва статті Закон, який звільняє від покарання або пом’якшує покарання Внесення до суду заяви засудженого або подання прокурора чи органу, що відає виконанням покарання Ч. 3 ст. 409 Новий закон, який звільняє від покарання або пом’якшує покарання Приведення вироку у відповідність з новим законом

Крім того, процесуальний закон містить поняття “погіршення становища” засудженого чи виправданого (ч. 2 ст. 358 КПК України), “рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли” (ч. 2 ст. 365 КПК України).

Аналіз наведених вище термінів, опублікованої правозастосовної практики приводить до висновку, що поняття закону про більш чи менш тяжкий злочин у КПК України пов’язується лише з можливим покаранням, тобто з санкцією статті Особливої частини КК, за якою кваліфіковане діяння. Тобто, за основу приймаються види основних покарань, які передбачені відповідними санкціями, максимальні і мінімальні розміри таких покарань; наявність додаткових покарань, які застосуються як обов’язкові.

В той же час, при визначенні того, передбачає зміна кваліфікації застосування закону про більш чи менш тяжкий злочин не враховується:

- ступінь тяжкості злочинів, яка визначається відповідно до ст. 12 КК;

- стадія вчиненого злочину;

- форма співучасті та вид співучасника;

- наявність множинності злочинів.

Примечания
1

Відповідні питання вже аналізувалися в публікаціях автора (див., зокрема: Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. — К.: Атіка, 1999. — 464 с). Нині загальні проблеми теорії кримінально-правової кваліфікації подаються у тому обсязі, що необхідний для за­безпечення цілісності викладу матеріалу, основна частина якого при­свячена вирішенню не стільки теоретичних, скільки прикладних пи­тань, що постають у ході застосування кримінального закону.

(обратно) 2

Рабинович П. Юридична техніка законотворення в Україні: загальні проблеми // Вісник Академії правових наук України. — Харків: Право, 1998. — № 2 (13). — С. 21.

(обратно) 3

Закон України “Про підприємництво” набрав чинності з 26 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14. — Ст.169, а вказані статті КК виключені з нього Законом від 7 липня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 39. — Ст. 570.

(обратно) 4

В абз. 2 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 р. №5 “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” підкреслено, що такі діяння не можуть визнаватися ухиленням від сплати податків і кваліфікуватися за відповідною статтею Особливої частини КК, а становлять собою службовий злочин.

(обратно) 5

Відповідні положення викладені в усіх більш-менш детальних коментарях КК 2001 р. — див.: Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Каннон, 2001. — С. 559; Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий. — 3-е изд., испр. и дополн. / О в. ред. С.С. Яценко. — К.: А.С.К., 2003. — С. 531.

(обратно) 6

Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. — Санк-Петербург: Юридический Центр Пресс, 2002. — с. 30.

(обратно) 7

Там же. — С. 29-30.

(обратно) 8

Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. — М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. — С. 270.

(обратно) 9

Там же.

(обратно) 10

Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. — М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. — С.271.

(обратно) 11

Там же. — С. 275-278.

(обратно) 12

Там же. — С. 279-283.

(обратно) 13

Там же. — С. 27.

(обратно) 14

Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. — Санк-Петербург: Юридический Центр Пресс, 2002. — с.30-43.

(обратно) 15

В літературі відзначається, що в кримінальному праві це положення є аксіомою. Вона настільки очевидна, що не розглядається навіть як принцип кримінального права — Клепицкий И.А. “Отмывание денег” в современном уголовном праве. // Государство и право. — 2002. — №8. — С. 33 [33-46].

(обратно) 16

Лихолоб В.Г. Проблемы эффективности правоприменительной деятельности органов внутренних дел в борьбе с преступностью (криминологический и теоретико-правовой аспекты). Автореферат дисс. ...доктора юрид.наук. — К. — 1992. — С.26.

(обратно) 17

Уголовное право. Особенная часть. — М.: Новый Юрист. — 1998. — С.18.

(обратно) 18

Мабуть, тільки редакційною неточністю можна пояснити вислів, який міститься в одному з підручників з логіки для юристів, де вказується: "Інтереси дотримання законності вимагають, щоб кожна суспільно небезпечна дія була кваліфікована за тією статтею кримінального закону, котра передбачає вчинене, або за якоюсь іншою (виділено мною — В.Н.) — див.: Жеребкін В. Логіка: (Підручник для юридичних вузів і фак.). 2-е вид., стереотипне. — Х.: Основа. К.: Знання. — 1998. — С. 32.

(обратно) 19

Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. В 2 т. Том 1. — М.: Наука. — 1994. — С.94.

(обратно) 20

Див: Люблинский П.И. Техника, толкование и казуистика уголовнаго кодекса. // Записки юридическаго факультете Петроградскаго университета. Выпуск У. — Петроград, 1917, с.183; Шаргородский М.Д. Уголовный закон. // Курс уголовного права. Том Ш. — (Без мысця видання): Юрид.изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. — С.168.

(обратно) 21

Див. напр..: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. / Упорядник Ю.К. Качуренко. — К.: Наукова думка, 1992. — 199 с.; Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини. Джерела і практика застосування. — К.: АртЕк., Будапешт: Інститут Конституційної і Законодавчої політики (COLPI), 1997. — 624 с.; Куинн Ф. Права человека и ты. Руководство для стран бывшего советского Союза и Восточной Европы. — Варшава: Изд-во ОБСЕ/БДИПЧ, 1999. — С.192, 202.

(обратно) 22

Савицкий В.М. Государственное обвинение в суде. — М.: Наука. — 1971. — С.189. Див. також: Куцова Э.Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе. — М.: Юридическая литература. — 1973. — С.75-78. М.М. Михеєнко в зв'язку з цим вказував, що коли обвинувальний доказ викликає обґрунтований сумнів, то він не може бути покладений в основу рішення не на користь даної особи. Якщо ж сумнів викликає виправдальний доказ, то їм можна оперувати на користь цієї особи, — див.: Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. —