Читати книгу - "Основи кримінально-правової кваліфікації"

в цій обмежувальній нормі йдеться лише про суд першої інстанції, можна зробити висновок, що апеляційний суд вправі дати відповідні вказівки прокурору чи слідчому.

Водночас, як випливає зі ст. 399 КПК України, суд касаційної інстанції не пов’язаний обмеженнями у вказівках щодо кваліфікації скоєного — він може їх давати не лише органу дізнання чи попереднього слідства, але й суду першої чи апеляційної інстанції, якщо вони будуть повторно розглядати справу. Розглядаючи ж справу повторно, суд може застосувати закон про більш тяжкий злочини лише тоді, коли:

-вирок був скасований в зв’язку з відповідним поданням прокурора або скаргою потерпілого чи його представника;

- при новому розслідування справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

Значення процесуальних документів, винесених до зміни кваліфікації

Важливо також визначити юридичне значення раніше винесених процесуальних актів, якими давалася кваліфікація, що згодом визнається неправильною. Відповідних питань кримінально-процесуальне законодавство прямо не регламентує. В ч. 2 ст. 141 КПК України лише передбачений обов’язок слідчого своєю постановою закрити справу в частині обвинувачення, яке не знайшло свого підтвердження. Очевидно, тут мається на увазі відсутність доказів, які підтверджують вину особи в інкримінованих діяннях.

На практиці ж існують позиції, відповідно з якими:

1) раніше прийняті акти не потребують формального скасування, вони втрачають юридичну силу в зв’язку з прийняттям нового акта з того ж питання;

2) раніше прийняті акти потрібно визнавати нечинними шляхом прийняття спеціальних постанов;

3) нечинність попередніх актів слід встановлювати шляхом окремих вказівок в нових актах з цього ж питання.

Аналізуючи вказані підходи слід зазначити таке. Наявність у кримінальній справі кількох постанов слідчого, які по-різному вирішують одне і те ж питання, робить справу суперечливою. Пізніше прийнята з того ж питання постанова в матеріалах справи може знаходитися значно далі, інколи, в наступних томах, а це утруднює встановлення того, яке ж рішення є чинним. Спеціальні постанови про визнання нечинними раніше прийнятих, загромаджують кримінальну справу. До того ж, вони не містять рішення по суті відповідних питань. Тому оптимальним видається те, що при зміні і доповнення обвинувачення, слідчий у своїй постанові вказує, які обвинувачення пред’являлися раніше (у вчиненні яких злочинів і якими постановами) і таким чином констатує нечинність попередніх постанов про пред’явлення обвинувачення. Всі ж інші процесуальні акти, в яких містилися вказівки щодо того, як кваліфікувалося скоєне (постанови про призначення експертиз, протоколи допитів та очних ставок тощо) не потребують формальних змін чи доповнень в зв’язку з пред’явленням нового обвинувачення. Адже в таких актах вказівка про кваліфікацію відіграє допоміжну, інформативну роль, вони не спрямовані на визначення кваліфікації. Крім того, значна частина слідчих дій після зміни чи доповнення обвинувачення має бути проведена заново, в силу цього попередні процесуальні документи змінюють свою роль — лише інформують про хід кримінальної справи.

Таким чином, процесуальні документи, винесені до зміни кваліфікації, переважно не потребують формального скасування. Ті ж із них, які прямо стосуються кримінально-правової кваліфікації скоєного, закріплювали її результати, втрачають чинність в силу спеціальних вказівок про це в актах, якими кваліфікація змінена.

Поняття кримінального закону, який передбачає відповідальність за більш чи менш тяжкий злочин

Зміну кваліфікації чинне кримінально-процесуальне законодавство пов'язує із застосуванням нормативно-правових актів, які передбачають діяння, піддане оцінці. При цьому такі акти по різному іменуються — “кримінальний закон”, “стаття Кримінального кодексу”, “стаття кримінального закону”, “закон про ...злочин”; неоднаково визначається і їх зміст — в одних випадках йдеться про більш чи менш тяжку санкцію, в інших — про відповідний злочин (діяння — якщо мається на увазі застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру):

Стаття КПК України Вказівка на кримінальний закон Необхідність застосування/ /незастосування відповідного закону є підставою для: ч. 3 ст. 277, п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінальний закон, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин Зміни обвинувачення в суді Зміни вироку апеляційним судом п. 1 ч. 2 ст. 373 Статті Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння Зміни постанови про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру ч. 2 ст. 231 Стаття кримінального закону з більш тяжкою санкцією Зміни прокурором обвинувачення ч. 2 ст. 246 Стаття Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин Повернення справи на додаткове розслідування п. 2 ч. 1 ст. 374 Застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин Скасування вироку з поверненням справи на додаткове розслідування п. 3 ч. 1 ст. 374 Застосування кримінального закону, який передбачає більш тяжке на відміну від встановленого досудовим слідством суспільно небезпечне діяння Скасування постанови у справах про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру з поверненням справи на додаткове розслідування ч. 2 ст. 375 Застосування закону про більш тяжкий злочин Розгляду справи судом першої інстанції після скасування вироку з відповідних підстав Ч. 3 ст. 375 Кваліфікація суспільно небезпечного діяння як більш тяжкого Розгляду справи про застосування примусових заходів виховного характеру за апеляцією прокурора чи потерпілого або його захисника ч. 1 ст. 378 Застосування закону про більш тяжкий злочин Скасування апеляційним судом вироку суду першої інстанції і постановлення свого вироку п. 1 ч. 4 ст. 378 Кваліфікація суспільно небезпечного діяння як більш тяжкого Скасування апеляційним судом постанови про застосування примусових заходів виховного характеру і постановлення своєї постанови ч. 1, 2 ст. 397 Закон про більш тяжкий злочин Недопустимості погіршення становища засудженого чи виправданого при касаційному розгляді справи Ч. 2 ст. 400 Закон про більш тяжкий злочин Нового розгляду справи судом першої інстанції або апеляційним судом за умови відповідного подання прокурора або скарги потерпілого чи його представника Ч.