Читати книгу - "Повернення короля"

Саурон спав, а Єдиний Перстень було втрачено; втім, ельдари не намагалися творити нічого нового, живучи самими спогадами про минуле. Ґноми причаїлися глибоко в надрах, охороняючи свої сховища з багатством; але коли зло знову заворушилось і на землі вкотре з’явилися дракони, їхні стародавні скарбниці одну по одній було розграбовано, а самі ґноми перетворилися на мандрівний народ. Морія тривалий час була у безпеці, проте число її мешканців скорочувалось, і невдовзі багато просторих чертогів потемніло та спорожніло. Мудрість і тривалість життя нуменорців після змішання їх із нижчими людьми також меншали.

Утім, коли збігла тисяча літ і перша тінь упала на Велике Зеленолісся, в Середзем’ї з’явились істари, чи то пак чарівники. Пізніше мовили, ніби вони прийшли з Далекого Заходу та були вісниками, посланими, щоби кинути виклик Сауроновій владі та об’єднати всіх тих, кому вистачало сили чинити йому опір: однак їм було заборонено протиставляти його владі свою власну чи робити спроби запанувати над ельфами та людьми з допомогою сили чи страху.

Тож чарівники прийшли в подобах людей, хоча ніколи не були молодими, старіли дуже повільно, мали просто золоті руки та кмітливий розум. Рідко кому[56] істари розкривали справжні свої імена, послуговуючись набутими. Двох верховних членів цього ордену (а загалом, кажуть, їх було п’ятеро) ельдари називали Куруніром, «Усевмілим», і Мітрандіром, «Сірим Пілігримом», а люди на Півночі кликали їх Саруманом і Ґандальфом. Курунір часто мандрував сходом, але врешті оселився в Ісенґарді. А Мітрандір підтримував тісну дружбу з ельдарами, мандрував головно Заходом і ніде не затримувався надовго.

Упродовж Третьої Епохи про те, хто охороняв Три Персні, не знав ніхто, крім самих охоронців. Однак, зрештою, стало відомо, що спершу Персні належали трьом найвеличнішим ельдарам: Ґіл-ґаладові, Ґаладріель і Кірданові. Перед смертю Ґіл-ґалад віддав свій перстень Ельрондові, а згодом Кірдан передав свій Мітрандірові. Бо Кірдан бачив більше та далі, ніж будь-хто в Середзем’ї, тому радо вітав Мітрандіра у Сірих Гаванях, знаючи, звідки той прибув і куди повернеться.

– Візьми цього персня, пане, – сказав він, – бо труди твої будуть нелегкі, а він дасть тобі сили здійснити ті діяння, які ти запланував. Адже це – Перстень Вогню, і ним ти зможеш наново розпалити пломінь сердець у нашому світі, який холоне. Що ж до мене, то моє серце – з Морем, і я мешкатиму на сірих його берегах, доки відпливе останній корабель. Я чекатиму на тебе.

Рік

2

Ісільдур висаджує паросток Білого Дерева у Мінас-Анорі та передає правління Південним Королівством Менельдилові. Трагедія на Ірисових Луках; убито Ісільдура і трьох його синів.

3

Огтар приносить уламки Нарсіла до Імладріса.

10

Валандил стає Королем Арнору.

109

Ельронд одружується з Келебріан, донькою Келеборна.

130

Народження Еладан й Ельрогіра – синів Ельронда.

241

Народження Арвен Ундоміель.

420

Король Остогер відбудовує Мінас-Анор.

490

Перша навала східнян.

500

Ромендакіл І завдає поразки східнянам.

541

Ромендакіл І гине у битві.

830

Фаластур започатковує династію Корабельних Королів Ґондору.

861

Смерть Еарендура та поділ Арнору.

933

Король Еарніл І захоплює Умбар і робить його фортецею Ґондору.

936

Еарніл зникає на морі.

1015

Король Кір’яндил гине під час облоги Умбара.

1050

Г’ярмендакіл завойовує Гарад. Ґондор досягає розквіту сили. Приблизно в цей самий час на Велике Зеленолісся падає тінь і люди починають називати його Морок-лісом. Уперше літописи згадують про періаннатів – власостопи приходять до Еріадору.

прибл. 1100

Мудрі (істари та ватажки ельдарів) виявляють, що лиха сила отаборилась у Дол-Ґульдурі. Вони вважають, що це – один із назґулів.

1149

Початок правління Атанатара Алькаріна.

прибл. 1150

Блідошкіри вступають в Еріадор. Стури йдуть Проходом через Червоноріг і переселяються на Стрілку, тобто у Смурні Землі.

прибл. 1300

Знову починають розмножуватися лихі створіння. В Імлистих Горах більшає орків, і вони нападають на ґномів. Укотре з’являються назґули. Їхній ватаг прибуває до Анґмару. Періаннати мігрують на захід; багато з них оселяється у Брі.

1356

Короля Арґелеба І вбито у бою з Рудауром. Приблизно в цей самий час стури покидають Стрілку та повертаються до Дикого Краю.

1409

Король-Відьмак із Анґмару завойовує Арнор. Убито Короля Арвелеґа І. Форност і Тирн-Ґортад удалося захистити. Знищено Вежу Амон-Сул.

1432

Помирає Король Валакар Ґондорський, починається громадянська війна – Родові Чвари.

1437

Спалено Осґіліат і втрачено палантир. Ельдакар відпливає до Рованіону; вбито його сина Орнендила.

1447

Ельдакар повертається і виганяє узурпатора Кастамира. Битва при Переправах на Еруї. Облога Пеларґіра.

1448

Повстанці втікають і захоплюють Умбар.

1540

Король Альдамир гине під час війни з Гарадом і з корсарами з Умбара.

1551

Г’ярмендакіл II завдає поразки людям із Гараду.

1601

Багато періаннатів переселяється з Брі куди-інде, й Арґелеб II дарує їм землю по той бік Андуїну.

прибл. 1630

До них долучаються стури, котрі надходять зі Смурних Земель.

1634

Корсари плюндрують Пеларґір і вбивають Короля Мінардила.

1636

Велика Чума спустошує Ґондор. Смерть Короля Телемнара та його дітей. У Мінас-Анорі помирає Біле Дерево. Мор поширюється на північ і на захід, чимало територій Еріадору перетворюється на пустку. Періаннати по той бік Барандуїну виживають, але й вони зазнають великих утрат.

1640

Король Тарондор переносить Королівський Дім до Мінас-Анора і висаджує там паросток Білого Дерева. Осґіліат занепадає. Мордор залишається без охорони.

1810

Король Телумехтар Умбардакіл знову захоплює Умбар і виганяє звідти корсарів.

1851

Відновлюються напади Примарних Вершників на Ґондор.

1856

Ґондор втрачає східні території, у битві гине Нармакіл II.

1899

Король Калімехтар на Даґорладі завдає поразки Примарним Вершникам.

1900

Калімехтар будує Білу Вежу в Мінас-Анорі.

1940

Ґондор і Арнор поновлюють комунікацію та укладають союз. Арведуї одружується з Фіріель, донькою Ондогера Ґондорського.

1944

Ондогер гине у битві. Еарніл завдає ворогові поразки в Південному Ітілієні. Потому він виграє Битву за Табір і проганяє Примарних Вершників до Мертвих Боліт. Арведуї претендує на корону Ґондору.

1945

Еарніл II здобуває корону.

1974

Північне Королівство припиняє існування. Король-Відьмак захоплює Артедайн і Форност.

1975

Арведуї тоне в Затоці Форохель. Утрачено палантири Аннумінаса й Амон-Сула. Еарнур приводить флот до Ліндону. Короля-Відьмака розгромлено, його переслідують до Еттенських Пустищ. Він зникає з Півночі.

1976

Аранарт прибирає собі титул Проводиря Дунедайнів. Реліквії Арнору передано на збереження Ельрондові.

1977

Фрумґар веде еотеодів на Північ.

1979

Бука з Мокви стає першим Ватагом Ширу.

1980

Король-Відьмак прибуває