Читати книгу - "Повернення короля"

мітрилу та сталі навзамін тих, які розтрощив Король-Відьмак. Друг його, Леґолас, також привів на південь ельфів із Зеленолісся, і вони замешкали в Ітілієні, і край той знову став найчарівнішим з усіх Західних земель.

* * *

Коли Король Елессар попрощався з життям, Леґолас нарешті прислухався до поклику серця і поплив за Море.

* * *

Ось останній запис, зроблений у «Червоній книзі»

Чули ми розповідь про те, що Леґолас узяв Ґімлі, сина Ґлоїна, зі собою через їхню щиру дружбу – найщирішу, яка будь-коли поєднувала ельфа та ґнома. Якщо це правда, то вона викликає подив: невже ґном покине Середзем’я заради дружби, нехай і якої великої; невже ельдари приймуть його; невже Володарі Заходу це дозволять? Однак мовлять іще, що Ґімлі поплив за Море через бажання знову побачити вроду Ґаладріель; і, можливо, саме вона, могутня серед ельдарів, здобула для нього цю неймовірну ласку. Щось іще до цього додати годі.

* * *

ДОДАТОК Б

ЛІТОПИСАННЯ

(Хронологія Західних Земель)

Перша Епоха завершилася Величною Битвою, під час якої Воїнство Валінору знищило Танґородрім[52] і скинуло Морґота. Після того більшість нольдорів повернулася на Далекий Захід[53] і оселилася на Ерессеа, так що їхні поселення було видно з Валінору. Багато синдарів також відпливло за Море.

Друга Епоха завершилася першою поразкою Саурона, прислужника Морґота, і захопленням Єдиного Персня.

Третя Епоха добігла кінця під час Війни за Перстень; але вважають, що Четверта Епоха розпочалася допіру після від’їзду Повелителя Ельронда, коли настав час панування людей і занепаду всіх інших народів Середзем’я, «наділених даром мови»[54].

У Четверту Епоху попередні віки часто називали Прадавніми Часами; та дослівно вживати цю назву варто лише стосовно періоду, що передував вигнанню Морґота. Історії того часу до цих хронік не внесено.

Друга Епоха

Для людей Середзем’я то були похмурі роки, а для Нуменору – літа розкоші. Про події в Середзем’ї збереглося зовсім мало записів, вони стислі, й дати в них часто неточні.

На початку епохи на цих теренах усе ще мешкали Високі Ельфи. Жили вони головно в Ліндоні на захід од Еред-Луїну; та, перш ніж було побудовано Барад-дур, чимало синдарів переселилося на схід, і декотрі з них заснували королівства у далеких лісах, де мешканцями тих королівств були переважно пралісні ельфи. Трандуїл, який королював на півночі Великого Зеленолісся, був одним із них. У Ліндоні на північ од Люну мешкав Ґіл-ґалад – останній нащадок нольдорських королів у вигнанні. Його вважали Верховним Королем Ельфів Заходу. У Ліндоні на південь од Люну певний час мешкав також і Келеборн, Тінґолів родич, чиєю дружиною була Ґаладріель, найвеличніша з-поміж ельфійок. Вона була сестрою Фінрода Фелаґунда, Друга Людей, який колись королював у Нарґотронді й віддав своє життя, щоб урятувати Берена, сина Барагіра.

Згодом декотрі ельфи подалися до Ереґіону, що лежав на схід од Імлистих Гір, неподалік од Західної брами Морії. Вони вчинили так, бо дізналися, що в Морії знайдено мітрил[55]. Нольдори були неперевершеними ремісниками і до ґномів ставилися не так вороже, як синдари, а дружба, яка виникла між Даріновим народом і ельфами-ковалями з Ереґіону, була найміцнішою з усіх, що будь-коли пов’язували ці дві раси. Володарем Ереґіону був Келебрімбор – найвидатніший серед усіх ремісників, один із нащадків Феанора.

Рік

1

Заснування Сірих Гаваней і Ліндону.

32

Едайни дістаються до Нуменору.

прибл. 40

Багато ґномів, покинувши свої стародавні міста в Еред-Луїні, йде до Морії, тож кількість тамтешніх мешканців швидко зростає.

442

Смерть Ельроса Тар-Міньятура.

прибл. 500

Саурон знову дає про себе знати в Середзем’ї.

521

У Нуменорі народилася Сильмарієн.

600

Перші нуменорські кораблі з’являються віддалік од узбереж.

750

Нольдори засновують Ереґіон.

прибл. 1000

Саурон, стривожений посиленням нуменорців, обирає Мордор собі за твердиню. Він розпочинає будувати Барад-дур.

1075

Тар-Анкаліме стає першою Королевою-Правителькою Нуменору.

1200

Саурон намагається спокусити ельдарів. Ґіл-ґалад відмовляється укладати з ним угоду, а ковалі Ереґіону потрапляють під його владу. Нуменорці починають будувати постійні гавані.

прибл. 1500

Ельфи-ковалі під орудою Саурона досягають вершин майстерності. Вони беруться виковувати Персні Влади.

прибл. 1590

В Ереґіоні викувано Три Персні.

прибл. 1600

Саурон виковує в Ородруїні Єдиний Перстень. Він завершує будівництво Барад-дура. Келебрімбор розгадує Сауронові наміри.

1693

Починається війна між Сауроном і ельфами. Три Персні заховано.

1695

Сауронові війська захоплюють Еріадор. Ґіл-ґалад виряджає Ельронда до Ереґіону.

1697

Ереґіон спустошено. Смерть Келебрімбора. Брами Морії замкнуто. Ельронд із рештками нольдорів відступає і знаходить притулок в Імладрісі.

1699

Саурон захоплює Еріадор.

1700

Тар-Мінастір висилає могутній флот із Нуменору до Ліндону. Саурона переможено.

1701

Саурона витіснено з Еріадору. Західні землі на тривалий час здобувають мир.

прибл. 1800

Починаючи з цього часу, нуменорці засновують свої домініони на узбережжях Середзем’я. Сауронова влада поширюється на схід. Тінь його падає на Нуменор.

2251

Смерть Тар-Атанамира. Скіпетр переходить до Тар-Анкалімона. Початок повстання та розбрату між нуменорцями. Приблизно в той самий час уперше з’являються назґули, або Примари Персня, – раби Дев’яти Перснів.

2280

Умбар перетворено на велику нуменорську фортецю.

2350

Збудовано Пеларґір. Він стає основною гаванню Вірних нуменорців.

2899

Ар-Адунахор отримує скіпетр.

3175

Тар-Палантир розкаюється. Громадянська війна в Нуменорі.

3255

Ар-Фаразон Золотий захоплює скіпетр.

3261

Ар-Фаразон вирушає в море й висаджується в Умбарі.

3262

Полоненого Саурона везуть до Нуменору.

3262-3310

Саурон спокушає Короля та зманює нуменорців ідеєю безсмертя.

3310

Ар-Фаразон починає будувати Велику Ескадру.

3319

Ар-Фаразон нападає на Валінор. Повалення Нуменору. Елендил і його сини рятуються втечею.

3320

Заснування Королівств у Вигнанні: Арнору та Ґондору. Розподіл Каменів (дивись Володар Перснів: ч. 2, с. 244). Саурон повертається до Мордору.

3429

Саурон нападає на Ґондор, захоплює Мінас-Ітіл і спалює Біле Дерево. Ісільдур пливе за течією Андуїну на північ – до Елендила. Анаріон захищає Мінас-Анор і Осґіліат.

3430

Утворено Останній Союз Ельфів і Людей.

3431

Ґіл-ґалад і Елендил рухаються маршем на схід до Імладріса.

3434

Війська Союзу перетинають Імлисті Гори. Битва на Даґорладі та поразка Саурона. Розпочато облогу Барад-дура.

3440

Убито Анаріона.

3441

Елендил і Ґіл-ґалад, який згодом гине, перемагають Саурона. Ісільдур забирає Єдиний Перстень. Саурон зникає, а Примари Персня відступають у тінь. Завершується Друга Епоха.

Третя Епоха

То були роки відцвітання ельдарів. Тривалий час вони пробували в мирі, володіючи Трьома Перснями, тим часом