Читати книгу - "Усі царства іншого світу, Лариса Лешкевич"

Веда, хмурячись, запхала його у папку, поклала всі папери на місце, потім прибрала одяг назад у шафу, подумала хвилинку, опустила телефон на тумбочку біля ліжка і вийшла, щільно прикривши  за собою двері спальні. Сил аналізувати те, що відбувається, у неї  вже не залишилося.  

Біль палив серце, але з очей не пролилося жодної сльозинки. Усе колишнє життя остаточно втратило сенс і привабливість. Веді  захотілося якнайшвидше повернутися в Зальгар. Усі можливі передчуття твердили, що там вона набагато ближча до Ігната, ніж тут.

Щось легенько стисло її  серце.  Веда зрозуміла: портал ось-ось відкриється  і  на тремтячих ногах  попрямувала до ванної.

Як часто вона плескалася тут у дитинстві! І вже потім, подорослішавши, насолоджувалася ароматом запашної піни, а Ігнат з-за дверей кликав пити каву з тістечками, які він сам для неї готував....

Пустила воду. Спогади душили її. Дивно, але поки Гнат був поруч, вона навіть не замислювалася над тим, що одного разу, можливо, життя назавжди розлучить їх.

Веда зібралася вже бухнутися у ванну і почекати, поки відкриється прохід, але раптом згадала про світлину, що лежала в кишені. Не можна, щоб постраждала єдина річ, що відтепер слугуватиме нагадуванням про її минуле життя.

Збігала на кухню, знайшла якийсь пакет, загорнула, засунула глибше в кишеню і тільки після цього занурилася в гарячу воду.

Заплющила очі і почала повільно відраховувати від одного до десяти.

Бліде, далеке світло осяяло пам'ять, вихоплюючи з її сутінків нечіткі картинки й образи дитинства, яке безповоротно минуло.

Ось Гнат робить із нею уроки. У матері не вистачає терпіння. Веді важко дається математика, вона плаче і нічого не розуміє, а Гнат знову і знову безпристрасно пояснює їй одне й те саме рівняння. Веда дивиться на його профіль і раптом перестає плакати, усміхається крізь сльози, –  який же він гарний! – і шепоче так, щоб він не почув: я люблю тебе...

Чому саме цей момент так гостро і назавжди закарбувався в її пам'ять? Адже їй тоді років десять було, не більше...  

Відчувши поштовхи й електричні розряди, що пронизують тіло, вона висмикнула корок зі зливу, пірнула у ванну з головою і вже без страху, наповнилася водою вщерть...