Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

— Так, пробач мені, я потім все поясню. Гадаю, зараз йому можна довіряти.

Дарія неохоче кивнула.

— Мене тримають у палаці. Десь дуже глибоко під ним. Ми довго спускалися вниз сходами. Вхід у цей тунель прихований і знаходиться аж під в'язницями. Я залишила там свою шпильку. Біля входу. Але там... якась комбінація та заклинання, щоб відчинити ті двері. Я не впевнена, що графу Беррінгу під силу...

— Під силу моїй магії, - заспокоїв я дівчину.

— Професор Шолла щось говорив про первозданну магію та її носіїв. Начебто... ці носії бажають зайняти місце короля. Зараз така стадія Його Величності, що його легко вбити. Як і говорив лікар Марвей: змішування магій найсильніших магів...

— Але ж вони не отримали ще мою, чи не так?

— Якось у них вийшло взяти високу дозу концентрації твоєї нової магії. Вони вважають, що цього буде достатньо.

Якимось чином... Їм потрібна була висока доза... Пастка короля під час відкриття порталу Кейлом?

— Хто ці «вони»? Скільки людей ти бачила?

— Поруч зі мною лише професор Шолла. Але він спілкується з кимось у сусідній кімнаті. Віторе, ти маєш врятувати короля.

— Тихіше, тихіше, заспокойся, - погладив я ласкаво дівчину по обличчю, витираючи сльози.

— Віторе, я не знала хто такий професор Шолла насправді, повір мені. Мені треба так багато сказати!

— Я вірю тобі, вірю. Це ти пробач мені, що засумнівався в тобі, - ніжно поцілував я дівчину в губи.

— Ось, тримай це, - вона витягла з кишені знайомий флакон із ліками. Я нічого подібного не очікував і навіть не встиг зупинити.

Дарія швидко знайшла біля себе на землі плоский камінь і порізала гострим краєм собі руку. Краплі крові, що стікали, вона збирала у флакон з ліками.

— То була моя кров. Вона... якась особлива і дозволяє... вона допоможе тобі стати на ноги. Просто випий це все відразу, добре? Зараз же! Поки не пізно! - дівчина вклала в мою руку флакон. - Професор Шолла від початку знав хто я. Він використовував мене, як і тебе у своїх цілях, щоб убити короля.

Я дивився як по її тендітній ручці стікали краплі крові. Біль пронизав мене. Помста повністю оволоділа мною. Я вб'ю кожного, хто причетний до її нещасть!

Я швидко випив ліки. Металевий присмак ще довго залишався у роті.

— Королева знала, що я є «ліками» для її чоловіка. Вона прийшла за мною, щоб сховати в інше місце, побоюючись, що мене викрадуть.

У моїй голові поки не зовсім складалася картина того, що відбувається. Адже… нащадок первозданної магії мав найняти Соура та інших, а також професора Шолла, щоб убити короля. Звідки королева знала про Дарію?

— Вони були знайомі? Королева та професор? - насупившись, спитав я.

— Так! Це не викликало у мене сумнівів! Але вона була одна... Мені здалося спочатку, що професор Шолла прийшов за мною, щоб урятувати. Адже мене звинувачували у твоєму вбивстві. Але коли з'явилася королева... все стало зовсім по-іншому. Вони наче спочатку...

— Дарія! Дарія!

Я різко прокинувся і озирнувся.

— Як ти? Щось вийшло? - спитав стривожений лорд Горвет.

Я глибоко видихнув і перевів подих. Мабуть, Дарію розбудили, тож наш сон різко обірвався.

— Так, вийшло, - розгублено промовив я і глянув на свої ноги.

Цікаво, чи ліки, випиті уві сні також мають дію, як і в реальному житті? Я спробував поворухнути ногами, але... безуспішно. Демони!

— Королева була знайома з професором Шолла. Вона знала, що Дарія – являється ліками для неї та короля. І мабуть здогадувалася, що Дарію захочуть викрасти.

Я побачив на обличчі чоловіка подив і кивнув.

— Так, якось дивно. Дарія сказала, що короля зараз намагаються вбити. І з усіх сил намагалася змусити мене врятувати його. Уперте дівчисько!

Ми почули дивний звук поряд з нами, а наступної хвилини перед нами відкрився портал і з'явився Кейл.

— Пробач, Віторе, але це глухий кут! Твоя магія завела мене на нижній поверх під в'язницями, і просто почала клубочитися на одному місці. Я знайшов ось це, - і він простягнув мені шпильку Дарії. - Мабуть, її справді проводили через цей тунель, але...

— Там потаємні двері. Іди назад. Вона там. Відійдеш на безпечну відстань, і моя магія відчинить тобі двері.

Кейл завмер з відкритим ротом.

— І звідки ти такий впевнений?

— Я розмовляв із Дарією.

— З ким?

Мене несподівано пронизав різкий біль, і я навіть зігнувся навпіл. Я почув, як довкола мене заметушилися, але я зупинив їх одним рухом руки. Неймовірно, але я раптом відчув легкість у всьому тілі. Я зробив несміливий рух і... так, я відчував свої ноги!

— Е... з одужанням тебе, Віторе, - якось несміливо промовив Кейл.

Я підвівся і пройшовся по кімнаті. Мені навіть стало жарко від надлишку почуттів та емоцій!