Читати книгу - "Останній дон"

Тільки коли зник шматок Стівового вуха і тіло, вже мертвотно бліде, перевернули долічерева, аби показати славетні сідниці, Дієр зрештою викликав поліцію, взяв ситуацію під свій контроль і розв'язав усі проблеми. Це те, що мають робити продюсери, і в цьому вони таки тямлять.

Скіппі домовився, щоб розтин був проведений негайно, а тіло потім переправили до Лос-Анджелеса, де за три дні мав відбутися похорон.

Розтин показав, що Столлінгс помер від мозкової аневризми, яка, розірвавшись, залила кров'ю всю голову. Дієр таки знайшов двох дівчат, які були зі Стівом у мить смерті, й пообіцяв їм, що їх не переслідуватимуть за вживання кокаїну і що їм підпишуть контракти на невеличкі ролі в новому фільмі, який він зніматиме. Два роки він плататиме їм по тисячі доларів на тиждень. Натомість у контрактах буде пункт про моральну розбещеність і їх одразу розірвуть, тільки-но дівчата комусь розкажуть про обставини Стівової смерті.

Потім Дієр вибрав підхожу хвилину й подзвонив у Лос-Анджелес Боббі Бенцу, розповівши про всі свої заходи. Крім того, подзвонив Діті Томмі, щоб та повідомила пресу, й переказав через неї, що всіх, хто брав участь у роботі над фільмом «Мессаліна», як у кадрі, так і за кадром, чекають у Лас-Вегасі на прикінцевих урочистостях і презентації картини. Після цього, приголомшений дужче, ніж сподівався, ковтнув дві снодійні пігулки й подався спати.

Розділ 22

Смерть Стіва Столлінгса не вплинула на презентацію й прикінцеві врочистості в Лас-Вегасі, і то завдяки спритності Скіппі Дієра та загальній емоційній атмосфері кінобізнесу. Звісно, правда, що Столлінгс був зірка, але ж не касова зірка. Правда, що чимало жінок кохалися з ним фізично, а мільйони подумки, проте їхнє кохання ніколи не піднімалося вище від взаємної втіхи. Навіть жінки, що брали участь у роботі над фільмом,— Атена, Клавдія, Діта Томмі і ще три зірки-актриси на головних ролях,— засмутилися менше, ніж можуть собі уявити романтики. Кожен погоджувався, що Стів не хотів би скасувати презентації, ніщо не пригнітило б Стіва тяжче, як скасування врочистостей і попереднього перегляду через його смерть.

У кіноіндустрії, коли відзнято фільм, та кажеш «Прощавай!» більшості своїх коханців так само гречно, як у старі часи на балу партнерові після танцю.

Скіппі Дієр заявляв, що це йому спало на думку лаштувати прикінцеві врочистості в готелі «Ксанаду» і показати ще досить-таки сирий фільм-того самого вечора. Він знав, що за кілька днів Атена виїде з країни, й хотів переконатися, що їй не заманеться перезняти якісь сцени.

Але насправді прикінцеві врочистості й перегляд фільму запропонував провести в готелі «Ксанаду» Кросс. Він просив про те як про велику милість:

— Для «Ксанаду» це буде величезна реклама, — переконував він Дієра. — А для тебе я зроблю ось що. Я оплачу кожному, хто працював над картиною, і кожному, кого ти запросиш на одну ніч, кімнату, харчі й напої. Я дам тобі й Бенцові віллу. Я дам віллу Атені. Я гарантую безпеку, тож ніхто не прийде на перегляд іще сирого фільму, — наприклад, газетярі, — кого б ти не хотів бачити. Адже ти вже багато років аж пищиш, щоб тобі дали віллу.

Дієр міркував над пропозицією.

— Тільки задля реклами? — запитав він.

— Крім того, приїдуть сотні людей із чималими грішми. Казино матиме з цього неабиякий виграш, — усміхнувся Кросс.

— Бенц не грає, — проказав Дієр, — а я граю. Ти забереш мої гроші.

— Я дам тобі кредит у п'ятдесят тисяч. Якщо ти програєш, ми не наполягатимемо на виплаті.

— Гаразд, — погодився Дієр, ці останні слова переконали його. — Але це має бути моя ідея, інакше я не зможу продати її студії.

— Звичайно, — кивнув Кросс. — Але, Скіппі, слухай. Ми з тобою вже чимало зробили, і в скруті я завжди вирятовував тебе. Цього разу все інакше. Тепер ти повинен докласти всіх зусиль. — Він усміхнувся Дієрові. — Цього разу ти не повинен розчарувати мене.

У Дієра заворушилось неясне передчуття небезпеки, і, хоча такі миті траплялися йому нечасто, він не міг докопатися причини. Ні, Кросс не погрожує, він видається щирий і привітний, начебто просто стверджує факт.

— Не турбуйся, — пообіцяв Дієр. — За три тижні ми закінчимо картину, тож і плануй на той час.

Далі Кроссові треба було пересвідчитись, що Атена погодиться приїхати на прикінцеві врочистості і попередній перегляд фільму. «Я цього справді потребую задля готелю й нагоди побачити тебе», — переконував він її. Атена не заперечувала. Тож потім Кросс мав подбати тільки про те, щоб на врочистості приїхали Данте й Лоузі. Він запросив Данте приїхати до Лас-Вегаса для розмови про студію «Лоддстоун» і про задум Лоузі зняти картину на основі його пригод під час роботи в поліції. Тепер уже кожен знав, що Лоузі й Данте близькі приятелі.

— Я хочу, щоб ти розповів про мене Джімові Лоузі, — казав Кросс. — Я хочу бути співпродюсером його фільму й ладен інвестувати половину бюджету.

— Бачу, ти справді захопився кінобізнесом, — здивувався Данте. — А чому?

— Великі гроші, — відповів Кросс. — І дівки.

— Ти вже й так маєш великі гроші і дівок! — зареготався Данте.

— Класних. Великі гроші і класних дівок.

— А чого це ти мене не запросив на ті врочистості? — запитав Данте. — І чому я ще ніколи не мав вілли?

— Ти замов Лоузі прихильне слово про мене і матимеш те і те. Крім того, якщо шукатимеш собі пари, я можу звести тебе з Тіфані. Її шоу ти бачив.

Для Данте Тіфані була найвищим уособленням сексуального пожадання, — які випнуті її груди, яке гладеньке довгасте личко, які пухкі губи, широкі вуста, яка вона гінка і висока, які виточені, бездоганні ноги! Лише тепер Данте по-справжньому зацікавила розмова.

— Тільки дивись, не збреши, — аж затрусився він. — Та вона вдвічі за мене вища. Ти уявляєш? Що ж, я згоден.

Як можна здогадатись, Кросс покладався на те, що заборона насильства у Вегасі з боку всіх «родин» зробить Данте довірливим. Прощаючись, Кросс немов мимохідь додав:

— Навіть Атена приїде. А вона — головна причина, чому я хочу зостатися в кінобізнесі.

Боббі Бенц, Мело Стюарт і Клавдія полетіли до