Читати книгу - "Останній дон"

Книга 8

«Причастя»

Розділ 21

На щастя, Стів Столлінгс помер до того, як була знята його фінальна сцена у фільмі «Мессаліна». Бо перезняти її обійшлося б у кілька мільйонів доларів.

Та остання сцена була сценою битви, що сталася десь посередині фільму. За п'ятдесят миль від Вегаса було споруджене містечко в пустелі, яке мало правити за табір перського війська, що його мав розбити імператор Клавдій (Стів Столлінгс) у супроводі своєї дружини Мессаліни (Атени).

Надвечір Стів Столлінгс подався до свого готельного номера в поблизькому містечку. Стів мав кокаїн, випивку, двох жінок-компаньйонок на ніч і був ладен дати копняка кому завгодно,— він утомився. По-перше, роль, яку він грав у картині, була припасована до героя фільму, а не до актора-кінозірки. Стів усвідомив, що став тепер другорядним актором, його спіткала неминуча доля підстаркуватих зірок. По-друге, Атена цуралася його протягом усієї роботи, він сподівався на більше. Крім того, — хоча ця його кривда, як він бачив і сам, була трохи дитяча, — на прикінцевих урочистостях і перегляді ще сирого фільму його не потрактовано як справжню зірку: йому не дали однієї зі славетних вілл готелю «Ксанаду».

Проживши довгі роки у сфері кінобізнесу, Стів Столлінгс знав, як працює машинерія влади. Коли він був касовою зіркою, то міг узяти гору над будь-ким. Теоретично директор студії був повним господарем, він давав картині зелене світло. Впливовий продюсер, що забезпечував студії «майно», теж був господарем, він зводив усе докупи — зірок, режисера, сценарій, — наглядав за роботою над сценарієм і збирав незалежні кошти з людей, що давали кредити як співпродюсери, проте не мали впливу. На цій стадії готувань продюсер був найголовніший.

Але тільки-но починали знімати картину, як господарем став режисер. Звісно, якщо це був першорядний режисер або навіть іще впливовіший касовий режисер (тобто такий, що міг забезпечити глядацьку аудиторію в перші тижні після виходу фільму і привабити для участі у фільмі касових зірок).

Режисер цілковито відповідав за всю картину, і все мало проходити через нього. Він диктував, якими мають бути костюми, музика, як актори повинні грати свої ролі. До того ж профспілка режисерів була наймогутніша в усьому кінобізнесі. Жоден відомий режисер не погодився б заступити на роботі іншого режисера.

Але всі ці люди, хоч які впливові, мали схилятися перед касовими зірками. Режисер, що мав двох касових зірок у одному фільмі, скидався на людину, яка їде верхи на двох мустангах. Його могли просто розшматувати й потолочити.

Стів Столлінгс був такою зіркою і знав, що його пора вже минула.

Довгий день на знімальному майданчику таки дався взнаки утомою, Стів потребував відпочинку. Він скупався під душем, з'їв чималий біфштекс, а коли прийшло двоє дівчат, місцеві таланти, не такі вже й погані на вроду, почастував їх кокаїном та шампанським. Відколи його кар'єру повили сутінки, Стів часом відкидав усю розважливість, він, власне, не мав жодних спонук і надалі зберігати обачність. Дози кокаїну щораз більшали.

Дівчата були в сорочках із короткими рукавами з написом «Ми сраколизи Стіва Столлінгса», саме так вони вшанували Стівові сідниці, обожнювані його прихильниками в усьому світі, як чоловіками, так і жінками. Дівчата розгубились перед своїм кумиром і лише після кокаїну постягували сорочки і сплелися зі Стівом. Це трохи піднесло Стівів дух, і він іще раз нюхнув кокаїну. Дівчата пестили його, стягнувши з нього штани і сорочку. Поки вони лоскотали, Стів поринув у сни наяву, той лоскіт допоміг йому розслабитись.

Завтра на прикінцевих урочистостях він побачить усі свої завоювання. Він злягався з Атеною Аквітан, спав із Клавдією, що писала сценарії, і навіть колись давно впер Діті Томмі, тоді вона була ще непевна щодо своєї сексуальної орієнтації. Він злягався з дружиною Боббі Бенца і, хоча її давно вже не треба рахувати, бо померла, з дружиною Скіппі Дієра. В Стіва завжди прокидався звитяжний дух, коли на врочистих обідах він озирався навколо й лічив усіх жінок, що тепер так мирно сиділи зі своїми чоловіками та коханцями. Він злягався з кожною з тих жінок.

Стів тішився. Пестячи, одна з дівчат запхала йому в сраку пальця, а це зажди дратувало його. Стів нажив собі геморой. Він підвівся з ліжка, аби знову нюхнути кокаїну й ковтнути шампанського, проте вино збурило йому шлунок. Стіва занудило, в голові запаморочилось, він не знав навіть, де він. Раптом він відчув величезну втому, ноги обм'якли, склянка випала з рук. Стів був вражений. Десь далеко почулось, як верещить одна дівчина, він розгнівався на неї за той вереск, а наостанок іще відчув, немов у голові його розбилась на скалки блискавка.

Те, що сталося далі, можна пояснити тільки поєднанням злоби й тупості. Дівчина заверещала, бо Стів повалився на ліжко, й притовк її, і лежав зверху з роззявленим ротом і виряченими очима такий безперечно мертвий, що дівчата стерялися зі страху і тільки верещали та зойкали. Крики привабили готельну обслугу і гурт гравців з невеличкого готельного казино, де були тільки гральні автомати, стіл для гри в кості і великий круглий стіл для гри в покер. Усі ті люди, почувши крик, побігли сходами вгору.

Навпроти відчинених навстіж дверей Стівового номера скупчились люди, роздивляючись простерте на ліжку голе тіло актора. І, здається, всього за кілька хвилин поназбігалися сотні людей, тепер уже з містечка, юрба затопила кімнату, кожен намагався доступитись до тіла, торкнутися його пальцями.

Попервах то були шанобливі дотики до чоловіка, що зароджував у серцях мільйонів жінок в усьому світі кохання до власної особи. Потім дехто з жінок цілував його, інші чіпали його яєчка, обмацували прутень, одна жінка дістала з ридикюля ножиці й відтяла чимале пасмо лискучого чорного волосся, оголивши сіруватий череп.

Злоба запанувала тому, що Скіппі Дієр, прибувши одним з перших, не спромігся викликати мерщій поліцію. Він спостерігав, як перша хвиля жінок допалася до Стівового тіла, помічав геть усе. Стівів рот був відкритий, немов актора урвали серед співу, на обличчі відбивався подив.

Перша жінка, що підійшла до Стіва, — Дієр не спускав з неї ока, — лагідно закрила йому очі й стулила рот, перше ніж м'яко припасти вустами йому до лоба. Але її відтрутили інші жінки, вже не такі стримані. А Дієр відчував, як кипить усередині злоба, як начебто сверблять ті роги, що їх багато літ тому наставив йому Стів Столлінгс, і не перешкоджав жіночій навалі.