Читати книгу - "Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена"

Глава 15

— Зої що, з плакучої верби впала? — все повторює Синамус.

— Я їй так само казала, вона не хоче слухати, — злиться Маріан.

— Ну а може це дійсно класна ідея, прогулятися під дощем? — висуває думку Мартин.

Всі разом діти дивляться на нього поглядом, повним відрази і здивування. Тут Міллі каже:

— Давайте подивимося на погодні умови та якщо не буде шторму, то підемо.

— Міллі, ти геніальна, чого ти не у Когтеврані? — захоплено мовить Мартин.

Міллі знижує плечима і обертається на 180 градусів від Мартина:

— Давайте підемо вже шукати Зої, — серйозно каже Міллі.

***

— Наче поки все йде добре, дощ невеликий, — говорить Зої, рада, що її підтримали друзі.

— Давайте вже швиденько зайдемо до магазину й підемо до школи, мені дуже холодно! — всхлипує Маріан.

— А чого ж ти так легко одяглася? — питає Мартин.

— Я думала, що ми не будемо блукати в невідомих місцях до того, як дістанемося Гоґсміду.

— Міллі, все буде добре, дивіться, ось там, здається, потрібний нам магазин, — легко говорить Міллі.

Усі біжать туди, щоб нарешті потрапити під навісу. Проте…

— Зачинено!? — кричить Маріан.

— В принципі це можна було передбачити, — говорить  Синамус.

— Давайте тоді зайдемо до « Трьох мітел» та пограємося, — пропонує Міллі. — А потім покиваємо до Гоґвортсу.

Вже нічого робити, зайшли до хатинки, що ніколи не підводила й працювала навіть в завірюху. Сіли, перекусили та попили вершкового пива, через пів години збиралися в путь.

— Будьте обережні, — сказала їм жіночка за стійкою майже пустого бару.

На вулиці вже здійнявся сильній вітер, що ледве не зносив дітей з ніг. Не дув він тільки на вуличках, повністю огорнутих будинками. Шумив сильний дощ, тому діти вирішили сховатися в лісі. Вони знали, що до Забороненого лісу ходити не можна, але вони вирішили зайти тільки на крайочок, щоб їх не здув вітер та не унес з собою дощ.

— Більше ніколи не ходимо в зливу гуляти! — верещить Маріан.

— Давайте перед тим, як планувати майбутнє, виберемося з лісу, — говорить Мартин.

— Мартине… — дрижачим голосом говорить Маріан.

— Що? Що трапилося?

— Ти тільки не хвилюйся…спокійно…

— Та що таке, Маріан? — вигукує Мартин.

— Левіоса! — влучно вимовляє Синамус.

Мартин обертається та бачить позаду себе здоровенного павука завбільшки з його спину. Він поспіхом кидається на руки Маріан та, витріщивши очі, дивиться на павука. Синамус відкидає його на метрів пʼятнадцять.

— Ото тут павуки водяться! — захопливо та моторошно говорить Зої.

— Люди, тут дощ посилюється, давайте пришвидшимося.

Але не встигли вони ступити і кроку, як на них з правої сторони вибігла ціла орда таких великих павуків.

— Йо, що робити!? — відчайдушно кричить Маріан.

— Я павуків боюся! — додає Мартин, що продовжує сидіти у неї на руках.

— Якщо ти хочеш відбити напад павуків, — мовить Синамус до Мартина, — тобі потрібно зібратися та стати до них анфасом. Дівчата ще не вивчили багато заклинань, якими можуть користуватися, ми вже знаємо хоч декілька. Якщо не допоможеш мені, то, вірогідно, нам від них доведеться бігти.

— Нічого геройствувати, побігли! — хапає Зої за руку ошарашену Міллі та Синамуса, що стоїть вже посеред самого лісу.

Вони довго бігли від павуків, але їх за спиною ставало дедалі більше.

— Зої, він зараз кинеться на тебе! — кричить збоку Міллі.

— Левіоса! — відкидає його Синамус.

— Не розумію, чому ти ще не в Гріффіндорі, — саркастично мовить Зої.

— Бо розумний дуже, — тим же тоном відповідає Синамус.

Через вікно башти астрономії професор запримітила пʼятьох манюсіньких дітей, біжучих під зливою від купи чорних маурах. Одразу повідомила про це директору. Коли діти забігли в високі деревʼяні двері, їх одразу зустріла професор Уізлі та прогнала зі школи павуків. Потім, оговтавшись від марафону, друзі пішли до директора.

— Хто вам дозволив виходити в зливу з Гоґвортсу?! Чи не було вам ясно сказано, що виходити в непогоду зі школи не можна? — люто говорить професор Блек, директор Гоґвортсу.

— Ми не знали про ці правила, — ніяковіло мовить Зої.

— Спеціально для вас, міс Еверлін, повішу їх в кожній кімнаті факультетів, — зі злорадною посмішкою мовить професор Блек. — Майте на увазі, що якщо ви тут опинитеся ще разів зо три, то не бачити вам школи Чарівництва.

— Зрозуміло, — мовлять поникло усі разом.

— Чекайте на покарання, воно прийде до вас поштою за обідом.

Глава 16

— Міллі, все буде добре, не треба так турбуватися, — заспокоює Маріан.

— Я не хочу, щоб мене виганяли зі школи! — плаче Міллі.

— Директор  в нашій школі дуже імпульсивний, — говорить Синамус. — Він, бува, щось скаже, а потім уся школа на голках стоїть.

— Правду кажеш, — додає Мартин.

— Міллі, ми будемо обережні та постараємося не порушувати правила, — говорить Зої.

— Що значить постараємося? — перепитує Міллі.

Тут до зали залітає безліч сов з листами та посилками для учнів. До Міллі та Маріан прилетіли червоні конверти-кричалки від батьків, до Синамуса лист від родичів, у яких нещодавно народилася його двоюрідна сестричка. До Зої прийшов лист від Ситули, а до Мартина… нічого. А ні, якась посилка:

— Давайте разом розпакуємо? — питає Мартин.

— Відкривай! — захоплено Мовить Маріан.

Мартин розпаковує коробку і бачить на дні купу солодощів з лавки в Гоґсміді.

— О, я знав, що ти існуєш! — вигукує на всю залу Мартин.

— Хто існує? — питає Зої.

— Це жарт, — відрубає весело Синамус. — В нього батьки такі ж приколісти як і він, тому іноді йому всілякі штучки-дрючки відправляють.