Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Я намагалась виглядати природно, коли Давид схопив мене за руку і повів до зали в якій проходив благодійний вечір. На скільки я зрозуміла то вечір організувала сімейна пара художників. Вони віддали на аукціон власні картини, кошти з яких підуть на допомогу дітям-сиротам.
Я була зворушена їхньою ініціативою.
Я розвернулась довкола, розглядаючи зал. Захід проводився в галереї. На стінах висіли незрозумілі картини у різних стилях. У дальньому кутку була розміщена сцена. Офіціанти розносили шампанське і закуски. Біля декількох бізнес-партнерів компанії я помітила Влада.
Давид провів рукою по моїй спині, ведучи нас до столика. Влад зустрівся з нами поглядом і на його обличчі розпливлась усмішка, він відірвався від групи і попрямував до нас.
— Чудово виглядаєте! — вимовив з усмішкою.
— Хотів би сказати тобі те саме, але в тебе вигляд такий собі. — саркастично промовив Давид.
— Та пішов ти! — роздратовано промовив Влад.
— Навзаєм. — посміхнувся Давид.
Я намагалась придушити сміх, і тим самим привернула їхню увагу. Давид повернув свій серйозний вигляд, і прочистив горло.
— Ти вже говорив з Абрамовичем? — серйозним тоном запитав Давид.
— Його ще ніхто не бачив. Як тільки він буде тут я дам знати.
Давид кивнув і взяв у офіціанта, який проходив поруч два келихи шампанського. Один з яких простягнув мені.
— Змушений вас голубки ненадовго залишити, повинен ще з деким привітатись. — сказав Влад, дивлячись в інший бік кімнати. Я простежила за його поглядом і побачила високу світловолосу дівчину, яка розглядала одну з картин.
Я її ніколи раніше не бачила. Але Влад схоже був зацікавлений в ній. Я бачила як змінились його очі, коли він помітив її.
— Давиде! — почула позаду чоловічий голос.
До нас підійшов незнайомий мені чоловік з сивим волоссям. Він не був старим, йому було десь за сорок.
— Тимуре, радий бачити. — сказав він та потиснув чоловікові руку.
— А хто ця красуня? — поцікавився чоловік глянувши на мене.
— Це моя наречена Аліса. — промовив Давид так спокійно ніби я по-справжньому нею була. — Алісо, це Тимур Олексів наш майбутній партнер.
Ох! То це виходить, що Давид має з цим чоловіком підписати от ту важливу угоду. Я наліпила на обличчя посмішку та потиснула йому руку.
— Ви затьмарюєте всіх жінок у цій залі.
— Мені дуже приємно.
Привертаючи увагу присутніх на сцену вийшла худорлява невисока жінка. Її світле волосся було зібране у низький елегантний пучок. Вона зосередила свій погляд на всіх присутніх, і почала свою промову:
— Вітаю всіх, хто прийняв наше запрошення на цей благодійний вечір і зробив добру справу. Вже за декілька хвилин почнеться аукціон. Сподіваюсь, ви придбаєте бажаний лот і тим самим допоможете нам подбати про дітей, які, на жаль, залишились без батьків. Бажаю вам гарно провести час. Дякую за увагу!
На аукціоні були представлені неймовірні картини. Давиду вдалось придбати картину в стилі авангардизму. Виявляється, для цієї картини він навіть підготував місце.
Коли аукціон дійшов кінця, до нас з Давидом приєдналися Влад і чоловік, на ім’я Лев. Вони обговорювали переважно робочі питання, а я тим часом пила шампанське і розглядала всіх довкола.
— Ходімо, потанцюємо! — сказав Давид наказовим способом. Він не питав мене, а просто поставив перед фактом.
Він простягнув мені руку, я вхопившись за неї покрокувала за ним. Коли ми зупинились біля пар, які танцювали, Давид притягнув мене до себе. Ми були настільки близько, що я могла відчути тепло його тіла. Моя ліва рука лягла на його плече, а права в міцну чоловічу долоню. Він почав плавно рухатись. Його рухи були такі вмілі, що я не здивуюсь якщо він ходив на танці.
— А тепер покрутись, — прошепотів мені на вухо.
Я відступила і зробила один поворот. Він вміло підхопив мене за спину та нахилив. В ту мить його очі зустрілись з моїми. Дивлячись на його обличчя я помітила, як вони опустились на губи.
В мене було таке відчуття, ніби він зараз мене поцілує. Внизу живота все стиснулося, і я відчула своє прискорене серцебиття. Я сором’язливо закусила нижню губу, тим самим розвіявши цей момент. Він підняв мене і ми продовжили танцювати.
— Поглянь на них! Вони такі закохані. — промовила жінка до свого чоловіка, коли вони проходили поруч.
Я мило усміхнулась, та нахилилась до Давида.
— Я це можу вважати компліментом за мою акторську майстерність? — прошепотіла йому на вухо.
— Думаю, що так.
Ми ще покружляли, доки пісня не закінчилася. Давид показово поцілував мою руку. Я повернула голову і побачила як деякі жінки вражено дивились на весь цей цирк.
Тепер ні в кого не виникне сумнівів, що все це гра.
Повернувшись до компанії чоловіків Давид продовжив своє спілкування...
Я мило посміхалась Давиду, коли час від часу він кидав на мене свій погляд, хоча в середині я хотіла плакати. Від цих клятих туфлів вже починали боліти ноги.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наші обіцянки, Ана Маіс», після закриття браузера.