Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Твоя сорочка.
Я зробила крок вперед, та потягнулася руками до його шиї. Він не очікував такого повороту подій, та й я сама не дуже очікувала. Але мені хотілося зробити хоч щось у відповідь, хоча знала що цей маленький жест ніщо порівняно з тим подарунком.
Він не зводив з мене очей, поки я поправляла його комірець. Можливо я мала почуватись ніяково, але мене це взагалі не соромило.
Закінчивши наостанок я провела рукою по його піджаку.
— Тепер все добре?
— Угу. Можемо їхати. — відповіла йому.
Вже у передпокої я накинула на себе білу шубку і ми разом вийшли з будинку. Я була в очікуванні сьогоднішнього вечора, хоч трохи нервувала.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наші обіцянки, Ана Маіс», після закриття браузера.