Читати книгу - "У черзі за святою водою"

одначе, досягла адресатка поезії, чорнява математичка. Загалом, коли чоловік залицяється, він не каже дівчині чи жінці, що вона розумна або мудра, він каже їй, що вона гарна. А тут у ході флірту, якому присвячено цю поезію, дівчині кажуть: «Де ще мудрих таких знайти?», що, очевидно, дівчині подобається, бо ж математичці за статусом годиться бути розумною.

І здається, що я володію

Віковічним секретом краси

Лиш тому, що я розумію

Загадкові твої ікси.

Друга строфа поезії також демонструє, що навіть саме застосування змінної, яку позначають останніми літерами латиниці, є чимось недосяжним для ліричного героя. Він цього геть не розуміє, як про це свідчить третя строфа:

Розумію? Який там розум!

Просто здорово, що ти є!

Що вслухається в ніжні погрози

Збаламучене серце моє.

Четверта строфа із невеликими змінами є повторенням першої, яка, вочевидь, видалася поетові надзвичайно вдалою:

Я не заздрю уже нікому —

Де ще мудрих таких знайти?

Одному лиш мені відомо:

Ікс плюс ігрек — це будеш ти.

Із цього віршу ми бачимо, як, нехай у жартівливій формі, але елементарним математичним категоріям із курсу перших годин шкільної алгебри, надається сенс причетності до великої мудрості.

Поети полюбляють іноді використовувати в поезії наукові категорії, не тільки математичні: протуберанці, плазму, генетичний код. Рідко коли поети, створюючи поетичний образ, направду обігрують якесь положення з природничих наук, шукаючи в ньому аналогії зі станами душі, що їх фіксує поезія. Здебільшого поети просто граються математичними термінами, як горошинами коштовного намиста, одначе не в змозі нанизати їх на нитку. Як люди, котрі не володіють іноземною мовою, під час знайомства у дружній ситуації з носієм якоїсь мови починають вимовляти абсолютно недоречні випадково згадані розрізнені слова тої мови, що викликає взаємний дружній сміх, так і нематематики, щоби висловити своє ставлення до математики, починають згадувати математичні терміни, здебільшого зі шкільної програми: добування кореня, парабола, гіпербола, ікс квадрат, ігрек квадрат, аби показати, що математикою вони захоплюються. Ілюстрацією такого ставлення є вірш молодої поетеси Катрусі Матвійко «Піду в математики»:

Піду в математики, вірші писатиму цифрами!

Шукатиму рими у коренях, навіть в іксах.

Та графік параболи просто поставлю епіграфом.

І душу ховатиму в мінусах. Може, в плюсах.

Піду в математики! Точність там, чіткість увічнені.

Безпристрасний рух різних ліній, без слів і принад.

А буде душа розриватись від болю і відчаю,

Візьму на папері і виведу: ігрек квадрат!

Говорячи про «царицю наук» у поезії, не можна не згадати «царицю української поезії» Ліну Костенко, чию підготовлену до друку 1962 року збірку поезій «Зоряний інтеграл» (прощу звернути увагу на назву!) було знищено з посиленням політичних репресій в Україні.

Тут уже фігурують не недолугі ікси-ігреки, а категорія вищої математики, математичного аналізу. У дужках зауважмо, що гарний і звучний символ Інтеграл досить часто використовується у профанному щодо царства математики світі як назва клубів юних техніків чи навіть кав’ярень. Складно уявити собі ресторан, який називався би «Похідна», одначе «Інтеграли» в ресторанній топоніміці присутні чи не в кожному місті. І взагалі, якщо «ікс плюс ігрек» є символом чогось просто розумного, то інтеграл є символом чогось надзвичайно розумного і значного.

Але повернімося до «Зоряного інтегралу», поеми Ліни Костенко, уривки з якої було надруковано тільки в 1990 році. Немає можливості наводити все надруковане, наведімо лише останні строфи, де поетеса оперує математичними категоріями:

Плюс мінус життя

Таблиця розмноження

Квадратний корінь із мрій романтика

Два пишем три помічаєм

Розношена

Щоденна

Проста

Математика.

Душа піднімається до вищої

Душа обчислює суму площ

минуле — майбутнє — живі і знищені —

правда — поезія — атомний дощ.

Дракон — Атлант — телефон — калина —

віра — вірус — мільярди — нулі…

Життя оперує безкінечно малими.

Ми всі поодинці також малі.

Але з усмішки,

З потиску рук,

З брехні, убитої наповал,

Історія — найскладніша з наук —

Обчислює ЗОРЯНИЙ ІНТЕГРАЛ.

Із найдрібніших зоряних крихт!

Вища математика віку:

З СУМИ БЕЗКІНЕЧНО МАЛИХ

ВИНИКАЄ БЕЗКОНЕЧНО ВЕЛИКЕ.

Сенс цієї поеми полягає в тому, що поетеса болісно переживає русифікацію, але помічає окремі моменти невмирущості українства. Це — крихти, безкінечно малі сутності, але їх багато, хоча вони й розрізнені. Але можливе інтегрування цих розрізнених крихт, тобто, Україна ще не вмерла. Треба віддати належне, Ліна Костенко послуговується математичними категоріями достатньо грамотно, хоча ігровий елемент також помітний. Сумою безкінечно малих у результаті інтегрування є не безкінечно велике, а щось відмінне від нуля, щось таке, що вже не є безкінечно малим. Але все-таки «зоряний інтеграл» Ліни Костенко є достатньо органічним, більш органічним, ніж навіть у великого російського модерніста Олександра Блока:

(Идите все, идите на Урал,

Мы очищаем место к бою

Стальных машин, где дышит интеграл…

Також треба відзначити, що високоінтелектуальна Ліна Костенко вживає у своїх поезіях навіть категорії теорії ймовірностей:

Ти дивишся. А я вже — як на трапі.

І слів нема. І туга через край.

Життя іде по гаусівській шляпі,

отак от здрастуй, а отак — прощай

І, хоча крива, яку Ліна Костенко називає «гаусівською шляпою», демонструє нормальний розподіл ймовірностей випадкової величини, а поетеса використала цю криву як траєкторію злету й падіння, цей образ не можна вважати аж таким провальним під кутом зору математики, адже форму гаусівської кривої Ліна Костенко використала грамотно, дарма що сама крива створювалася для іншого. То ж шанувальники поезії Ліни Костенко можуть додати до високого рейтингу її творчості ще один бал: за грамотне використання категорій «цариці наук». Недарма Ліну Костенко люблять математики, на першому її вечорі, на який поетеса з’явилася (у 1989 році) в будинку учених в одному з перших рядів сидів сам Анатолій Скороход.

Контакту математики й поезії відведено так багато місця не випадково: адже математики у повсякденному обігу презентують математику як сутність, набагато вищу, ніж поезія. Прийшов час згадати ще одну крилату фразу, пов’язану з математикою, яка завжди «на слуху»: слова великого математика ХХ