Читати книгу - "Стань моїм першим, Адалін Черно"

Сьогоднішній ранок починається не так, як усі попередні сім із лишком тисяч. Я прокидаюся в його обіймах. Велика чоловіча долоня спочиває на моєму животі, а спину ледь відчутно гріє його розмірене дихання.

Я на кілька митей замружую очі, а коли я їх розплющую — нічого не змінюється. Я, як і раніше, у ліжку в Кирила Багрова. Матінко!

Обережно, щоб його не розбудити, перевертаюсь на спину. Його рука так само залишається на моєму животі, проте тепер у мене з’являється можливість розглядати Кирила.

Він розмірено дихає. Спокійний, розслаблений. Глибокої зморшки, яка зазвичай з’являється між бровами, коли він хмуриться чи думає, зараз немає. Уві сні Кирило виглядає значно молодшим і наче добрішим. Це все тому, що в нього заплющені очі й він не пропалює мене своїм поглядом. Не вивчає, не оцінює. Просто спить, а я ним милуюся вперше так довго й у такій небезпечній близькості.

Не віриться навіть.

Кирило ворушиться, і я швидко заплющую очі, хоча розумію, що якщо він прокинеться — це безглуздо й марно. Він одразу зрозуміє, що я не сплю — так серце швидко калатає. Аж у вухах серцебиття відчуваю, так сильно пульс поруч із ним зашкалює.

На щастя, Кирило лише покрутився. Спить собі далі. Дозволяє собою милуватися. І я милуюся. Ним усім. Жадібно запам’ятовую його риси обличчя. Гострий ніс із широкими ніздрями, губи, які цілували мене вночі, довгі пухнасті вії, яким навіть дівчина позаздрила б. Але йому личить. Так личить, що коли ці самі вії тремтять, а повіки розкриваються, зіштовхуючи з карим поглядом, я припиняю дихати.

— Прокинулися вже, — констатує з усмішкою.

— Хто?

— Таргани твої, — сміється з мене.

Я ніяковію. Відчуваю, як починають палати щоки. Одна річ — грати вчора роль спокусниці, а потім згоряти від збудження в його руках, інша — вранці з ним у ліжку лежати й в очі йому дивитися. Мені не соромно, ні, просто ніяково. І здається, що він зрозуміє. Побачить мій погляд закоханий. Хоча з чого б йому бачити. П’ять років тому не помічав, а тут раптом почне?

Смішно навіть.

— Ти пообіцяла вранці поговорити, — нагадує.

— Я не обіцяла, — підтягуюсь до спинки ліжка і знизую плечима.

— Гаразд, — Кирило киває й підіймається на лікті, підпирає голову рукою. — А якщо каву в ліжко. Розкажеш?

Я ковтаю й ошелешено дивлюся на Кирила. Каву? У ліжко? Облизуюсь.

— А сніданок? — нахабнію. — Після кави мене може нудити.

— На сніданок відвезти можу. Або замовити. Хочеш? Сам не приготую.

— Хочу, — швидко погоджуюсь. — Тільки мені додому треба. Переодягнутися.

— Заскочимо.

Кирило встає з ліжка, зовсім не соромлячись своєї наготи. Я ж очей від нього відвести не можу. Все-таки він ідеальний. Виліплений, наче за ескізом сучасного скульптора. Широка гарна спина, кубики на пресі, ідеальні косі м’язи живота і… член. Він у нього стоїть. Я ковтаю і змушую себе не витріщатися так відверто. Веду погляд вище і стикаюся з усмішкою на обличчі Кирила.

— В душ підемо?

— Разом?

— Нумо прояснимо, — каже Кирило, зітхнувши. — Зазвичай жінки в мене не залишаються. Ми приїжджаємо, займаємося сексом, я викликаю їм таксі. Так вже сталося, що ти залишилася і я був не проти. Далі в нас два варіанти. Перший — ти йдеш зі мною в душ, ми займаємося сексом, тому що, як ти встигла помітити, я був би не проти. Далі ми їдемо снідати й розходимося. Мирно, спокійно, з усмішками. Нічого більше я тобі запропонувати не зможу.

— А другий? — питаю, ковтаючи.

— Тобі не сподобається.

— І все ж?

— Другий надто… жорстокий для дівчини, яка вчора втратила невинність. Я викликаю тобі таксі і йду в душ, а коли виходжу — тебе тут уже бути не повинно. Вибір за тобою.

Відповісти я не встигаю. Кирило розвертається і йде у ванну кімнату. Двері залишає відчиненими. Надає мені можливість прийняти рішення. Я ковтаю. Руки тремтять від хвилювання. Він сказав, що в нас зараз може бути секс. Ще раз. Вдень. У душі.

У голові відразу спливають яскраві картинки того, як ми цілуємося під краплями води. Як він притискає мене до вологого кахлю, як запускає руку мені між ніг і…

Я зіскакую з ліжка за секунду й рішуче йду до нього.

Поки йду, відчуваю хвилю трепету, що здіймається всередині. А ще мені спекотно, душно, кров венами починає текти швидше.

Іду у ванну й зачиняю за собою двері. Кирило стоїть біля умивальника, я підходжу позаду. Обвиваю його за талію. Ми обоє абсолютно голі, тактильний контакт відбувається одразу. Мене немов окропом обдає, тілом тремтіння поширюється, кожна волосинка на тілі дибки встає.

Веду долонями по його пресу, грудях, опускаю одну руку нижче й обхоплюю його член. Сама притискаюсь губами до його спини. Запах його вдихаю. Це точно зі мною відбувається? Здається, що ні. Що я лише стороння спостерігачка, хоча міцний стояк Кирила говорить про зворотне. Та й він сам…

Повертається до мене різко, в оберемок згрібає й цілує. Губи мої своїми розсовує й у рот язиком проникає. Орудує ним, пробуджуючи метеликів у животі. Шкіра вкривається мурашками, я відчуваю слабкість і водночас — гостре збудження, яке змушує мене відповідати Кирилові з усією пристрастю, на яку я тільки здатна.