Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

Розділ 10. Брей Легран.

Я прочекав її перед університетом годину. Поки сидів думав, що сказати, коли я до неї підійду. Як її називати? Ракель? Енді? І що робити далі? Затягнути її в машину? Відвезти додому? 

 

Я вже давно не був у такому сум'ятті й подиві, щоб зовсім не знати, як вчинити. Сьогоднішня зустріч, її раптова поява зовсім вибили мене з колії. 

 

У підсумку, я вирішив вийти та підійти до неї впритул, щоб подивитися на її реакцію. Мені було цікаво подивитися на те, що вона зробить, як буде себе вести, що скаже. 

 

Однак, як тільки дівчина виявилась на сходах, які вели в бік дороги, моя рішучість різко зникла. Я відчував себе підлітком поруч з вподобаною дівчиною, до якої не наважувався підійти. Тільки ця дівчина мені не подобалася. Вірніше, я не хотів, щоб вона мені подобалося. Я хотів її ненавидіти. 

 

Вона знову йшла в оточенні подруг. Сміялася, щось їм говорила, прикувала до себе увагу всіх хлопців, які стояли поруч. Вона виробляла той же ефект, що і завжди, але на цей раз якось по-іншому. Вона все робила схоже на Ракель, але не зовсім, як вона. 

 

Напружувала носик коли сміялася. Ракель ніколи так не робила. На ній не було косметики, хоча Ракель ніколи б не вийшла на вулицю, не провівши пів дня біля дзеркала. Її одяг і стиль... такого в гардеробі Ракель точно не було. Тільки провокаційні міні й глибокі декольте. А тут футболка і джинси. 

 

Чим довше я вдивлявся в дівчину, тим більше знаходив відмінностей, маленьких, які не відразу впадали в очі, тим паче з такої відстані. 

 

Дивився доти, поки не зрозумів... це була не Ракель. 

Мабуть, тоді, сидячи в машині, я відразу їх розглянув з-за первинного шоку, але тепер ставало цілком очевидно, що ця Енді з якоїсь причини була дуже на неї схожа. 

 

Тепер підходити до неї не було сенсу, зате з'явився він у тому, щоб більше дізнатися про цю дівчину. Дізнатися всю її таємницю і те, як вона була пов'язана з Ракель. А я був впевнений, що ця подібність було не просто так. 

Я дістав з кишені телефон і трохи опустив вікно машини, збираючись зробити фотографію, щоб потім показати її Франсуа. Так, я не зійшов з розуму, але і він виявився правий. Ракель більше не було в моєму житті. 

 

Зате з'явилася Енді. 

 

Я завів машину, але, перед тим як вивернути на дорогу, ще раз обернувся, щоб поглянути на дівчину. І в цей момент вона подивилася в мій бік, немов знала куди дивитися. Її очі дивилися в мої, а моє серце починало прискорено битися. Я знову починав відчувати те, від чого намагався позбутися, я хотів більше ніколи цього не відчувати. 

 

Дивилася вона пильно, довго... Дівчина стояла і вдивлялася в мої очі поки я повільно підіймав скло до упору. 

 

Але сьогодні ти, Енді, все змінила, ти знову перевернула все з ніг на голову... І ти сама будеш винна в тому, що станеться!

 

До швидкої зустрічі, Енді.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно