Читати книгу - "Макбет, Вільям Шекспір"

Летючих намірів не наздогнати,

Коли хоч трохи забарилась дія.

Віднині витвори чуттів моїх

Хай стануть витворами й рук. Отож,

Щоб думку в діло зразу ж обернути,

На Файф я нападу й Макдуфа замком

Оволодію і віддам мечу

Його жону, дітей, рідню і слуг.

Мої слова - не похвальба дурна,

Я виконаю задум свій сповна.

Вже досить привидів.

(До Ленокса)

Де ж ті гінці?

Ходім, покажеш їх мені.

Виходять.

Файф. Кімната в замку Макдуфа.

Входять леді Макдуф, її син і Росс.

Леді Макдуф

Що він зробив такого, щоб тікати?

Росс

Терпіння, леді.

Леді Макдуф

Мав терпіння він?

Утеча ця - безумство. Як не вчинки,

То страх з нас робить зрадників.

Росс

А може,

Лише розважливість, не страх, міледі?

Леді Макдуф

Розважливість? Дружину, дім, дітей,

Все кинув у такому місці, звідки

Втікати мусив сам. Він нас не любить,

Йому чуття природного бракує.

Кропив’янка - вона з пташок найменша -

Й та пташенят в гнізді від сов боронить.

Тут тільки страх, але нема любові.

Й розважливості надто мало в цій

Безглуздій втечі.

Росс

Дорога кузино!

Прошу вас, заспокойтесь. Чоловік ваш -

Розумний, добрий, краще від усіх

Він знає, що тепер робить. Нічого

Більш не скажу я. Час настав жахливий,

Коли нам зраду закидають, ми ж

Вини не знаємо, страхають нас

Чутки, чого боятись - невідомо:

Ми пливемо в розбурханому морі,

Віддавшися на ласку хвиль. Тепер

Дозвольте попрощатись. Незабаром

Я знов навідаюсь. Дійшли ми краю.

Вже гірш не буде - чи всьому кінець,

Чи все повернеться. Хлоп’ятко любе,

Нехай тебе благословить господь!

Леді Макдуф

Хоч при живому батьку, а сирітка.

Росс

Було б безглуздям тут мені лишатись -

Мені ганьба, і сльози вам обом.

Отож прощайте.

(Виходить)

Леді Макдуф

Батько твій умер,

Як житимеш? Чим годуватись будеш?

Син

Як пташка, мамо.

Леді Макдуф

Мухами, червою?

Син

Чим доведеться, так, як і вони.

Леді Макдуф

О бідне пташенятко! Й не боїшся

Ти ні сильця, ні пастки, ні тенет?

Син

Їх наставляють не на бідних птахів.

І батько мій не вмер, хоч що кажіть.

Леді Макдуф

Ні, вмер. А де здобудеш ти нового?

Син

А де нового ти здобудеш мужа?

Леді Макдуф

Хоч двадцять можу їх купить на ринку.

Син

Так, купиш ти, щоб тут же і продати.

Леді Макдуф

Для літ своїх говориш ти розумно,

Цілком розумно.

Син

Мамо, а батько мій був зрадник?

Леді Макдуф

Так.

Син

А що таке зрадник?

Леді Макдуф

Той, хто клянеться й не дотримує слова.

Син

І всі, хто так робить, зрадники?

Леді Макдуф

Так, кожен, хто так робить, є зрадник і має бути повішений.

Син

Кожен, хто клянеться і не дотримує слова?

Леді Макдуф

Кожен.

Син

А хто їх має вішати?

Леді Макдуф

Чесні люди.

Син

То ці клятвопорушники і брехуни - просто дурні, бо їх досить багато, щоб перебити чи перевішати чесних людей.

Леді Макдуф

Господь з тобою, бідне мавпеня. Але як же ти здобудеш собі батька?

Син

Якби він умер, то ти плакала б за ним. А якби не плакала, то це була б добра ознака, що я скоро матиму нового батька.

Леді Макдуф

Що ти торочиш, бідне дитя!

Входить гонець.

Гонець

Щасти вам боже, пані. Невідомий

Я вам, та ваш високий сан шаную.

Загрожує, боюсь, вам небезпека.

Хоч і проста людина, я б порадив -

Тікати з дітьми, тут не залишатись.

Жорстоко вас лякати так, та гірше,

Нелюдяно було б не попередить.

Біда вже близько. Борони вас небо!

Я мушу йти.

(Виходить)

Леді Макдуф

Куди ж тікать? Нікому

Зла не чинила я. Та в цьому світі

Нас часто хвалять за лихе, а добре

Вважають за безумство небезпечне.

Що тут жіноча щирість допоможе,

Коли скажу, що зла я не чинила?

Входять убивці.

О, що це за потвори?

1-й убивця

Де твій муж?

Леді Макдуф

Либонь, не у такім злодійськім місці,

Де б міг зустріть таких, як ти.

1-й убивця

Він зрадник.

Син

Брехня, мерзотнику кошлатий!

1-й убивця

Цить,

Курча погане! Зрадницький послідку!

(Заколює його)

Син

Убили, матінко! Тікай, рятуйся!

(Умирає)

Леді Макдуф утікає з криком: «Убивають!», а за нею біжать убивці.

Англія. Перед королівським палацом.

Входять Малкольм і Макдуф.

Малкольм

Ходімо, затишку десь пошукаймо

І горе виплачем своє.

Макдуф

Ні, краще

Мечі ми вихопімо смертоносні,

Щоб захистити, як мужі, нещасну

Вітчизну, де новий вдовиний лемент

І плач сиріт щодня сягають неба,

Й відлунює воно, так наче горю