read-books.club » Фентезі » Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало 📚 - Українською

Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

111
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ліїн із роду со-Ялата" автора Тетяна Гуркало. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 136 137 138 ... 180
Перейти на сторінку:

Після знаходження підвіски принц теж був запрошений взяти участь у скандалі і, на жаль для коханки, виявилося, що він був надто п'яний у той момент, коли зняв підвіску з шиї і опустив у декольте красуні, так що пам'ятав усе невиразно. А імператриця, що пихкала злістю, після цього звинуватила дівчину в тому, що вона підлила якусь гидоту її бідному синочку з метою виманити сімейну цінність. Ромул на це навіть заперечити нічого не зміг, та й не особливо хотів захищати прекрасну діву, яка з першого ж дня почала щось у нього вимагати.

Після принца поговорити про поведінку дочки було запрошено її нещасного батька — благородного землевласника та другого радника молодшого скарбника в одній особі. Від поведінки дочки батько жахнувся, причому не награно, пообіцяв терміново видати цю дурнувату, що засиділася в дівках, за якогось сусіда і дуже сильно дякував імператриці за те, що розкрила йому очі на недостойну поведінку дочки. Розуму, незважаючи на невисоку посаду, у батька було явно більше, він навіть примудрився трохи заспокоїти імператрицю. Через що вже колишню коханку принца видворили з палацу не в дірявій нічній сорочці, з обов'язковим стусаном наостанок, а всього лише в некрасивій сукні і без туфельок. Ну й стражники трохи посміялися і запросили погріти їм ліжка, а потім ще якісь діти мчали слідом і улюлюкали, доки вона не добігла до порту і не сховалась у каюті брата-офіцера.

Поки двір розважався і обговорював нещасну дівчину, яка вирішила, що слово імперариці в цьому палаці нічого не варте, деякі заповзятливі молоді люди, подолали стіну, що відокремлює спільний сад, від саду імператорської сім'ї, і вирушили заводити знайомства з нареченими, що гуляли там. Запитання ці молоді люди ставили здебільшого дивні і, якби були настільки невдачливими, що спробували розпитати когось із вовчиць, тут би й вилетіли через ту саму стіну. Разом зі своїми амулетами, що визначають магів.

Але їм щастило. Дівчата траплялися нелякані і спраглі чоловічого суспільства. Обдарованих серед них попалося лише три, але одна виявилася служницею, яка збирала в саду вечірній букет для імператриці, а друга була руда, кучерява і явно не годилася в прекрасні жительки півдня. Ось і зосередилися четверо молодих людей на темноволосій красуні, що чарівно плескала карими очима, не менш чарівно червоніла і зізналася, що вчилася в школі Трімаючих Стихії на мага-погодника, але не доучилася, тому що з дядьком-опікуном трапилася велика неприємність, і її відправили до дальньої родички, яка магію не схвалювала. Дівчині в школі навіть спеціальний амулет, що стримує силу, видали, сподіваючись, що їй трапиться більш розуміючий чоловік і вона зможе повернутися, щоб доучитися.

Молоді люди цій історії дуже пораділи, найсимпатичніший запевнив, що обов'язково дозволив би погоднику доучитися, бо маги, здатні вберегти острів від урагану взагалі на ціну золота, з чим і пішов, отримавши обіцянку на танець.

***

Ретирувавшись без жодних проблем із імператорської частини саду, молоді люди сіли на лаву поговорити.

— Не брехала? — спитав один, найбалакучіший із четвірки і найбагатший за одягом.

Гостроносий блондин витяг з-за пазухи амулет і похитав головою.

— Думаєш вона? — спитав той самий багато одягнений.

— Навіть якщо не вона, однаково, цінний приз, з її даром. І дівчина гарна. Я б одружився, — сказав найсимпатичніший.

— Думаю, не вона, — сказав четвертий. — Збіг, звичайно, дивний, але навряд чи наша спадкоємиця почала б розповідати про нещастя з дядьком усім поспіль. Його ж стратили, зазвичай цього соромляться і про таких родичів намагаються не говорити.

— І ми не всіх дівчат бачили. І серед них є інші спадкоємиці. Мені та блондинка подобається, одразу видно, що елана, — заявив гостроносий блондин.

— І вона маг, — додав четвертий.

— І вона точно не жителька півдня, — відмахнувся багато одягнений. — Треба буде цій погодниці поставити ще кілька питань. Якщо не вона, спробуємо ідею із вовчицями. Зрештою, вони лише жінки. Головне вибрати ту, у якої дару немає і не сильно її образити. Тому що поразку вони можуть визнати і пробачити, але якщо вирішать, що хтось своєю перемогою зловжив, мститимуть страшно.

Молоді люди дружно визнали його правоту.

— Може, краще спробуєш Сойку вмовити? — запитав блондин.

— Сам спробуй її вмовити. Вона ж вся в татка, у паперах розбирається і поставить у таке залежне становище, що простіше буде вирушити у плавання та втопитися. На ній тільки повний ідіот одружитися може, — відмовився багато одягнений.

— А може, Маяліну… — мрійливо сказав четвертий.

— Викрасти? — спитав найсимпатичніший.

Багато одягнений скривився, а потім сказав:

— Забудьте ви про цю Качечку. Бабуся ж сказала, у дівчини визначено долю, кожен, хто завадить визначенню, помре. І ніхто з нас цим визначенням не є.

— А Торсі, який намагався перехопити її дорогою до палацу, впав у канаву і зламав шию, — додав блондин. — І інші кандидати були, які просто не доїхали до її опікуна, щоби попросити руки. Так що бабка має рацію, краще в призначення не лізти.

Молоді люди дружно зітхнули, найсимпатичніший весело заявив, що точно буде залицятися до погодниці, все одно матуся давно на одруження натякає і магу, особливо з таким даром, буде рада, навіть якщо у цієї дівчини взагалі посагу немає. Йому побажали удачі, із чим і розійшлися. А садівник, що підслухав цю розмову, весело посміхнувся і теж кудись пішов, на ходу насвистуючи і час від часу повторюючи:

— І чому ми не подумали про вовчиць?

 

1 ... 136 137 138 ... 180
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"