Читати книгу - "Аутсайдер"

— Не дуже. Наснився сон про хробаків. А ти як?

— Цієї ночі все було нормально. Я подивилася на ком­п’ютері фільм й одразу відрубилася. «Коли Гаррі зустрів Саллі». Він мене завжди смішить.

— Добре. Це добре. Над чим працюєш?

— Переважно все те саме, все те саме, — тоді голос пожвавішав: — Але я знайшла втікачку з Тампи, у моло­діжному хостелі. Мама її півроку шукала. Поговорила з дів­чиною, і вона вже їде додому. Сказала, що спробує ще раз ужитися в новій родині, хоч і ненавидить маминого бойфренда.

— Я так розумію, що ти їй оплатила квиток на автобус.

— Ну…

— Ти ж розумієш, що вона, найімовірніше, уже прокурила ці гроші в якомусь задрипаному притоні?

— Вони не завжди так вчиняють, Ралфе. Ти маєш…

— Знаю. Маю вірити.

— Так.

На мить зависла тиша — поки долалося провалля між світом Ралфа та світом Голлі.

— Ралфе…

Він чекав, що вона скаже.

— Ті… ті штуки, що з нього вилізли… вони нас так і не торкнулися. Ти це сам знаєш, правда?

— Знаю, — відповів він. — Мабуть, мої кошмари здебільшого випливають із канталупи, що я її в дитинстві розрізав, і з того, що там було всередині. Я ж тобі розповідав, так?

— Так.

Він почув у її голосі усмішку, і сам навзаєм усміхнувся, наче вони перебували в одній кімнаті.

— Звісно що розповідав і, мабуть, уже не раз. Інколи я думаю, що в мене з головою не все гаразд.

— Аж ніяк. Як ми з тобою наступного разу говоритимемо, то це я тобі телефонуватиму — після того, як мені насниться, що в шафі сидить він з обличчям Брейді Гартсфілда. І прийде твоя черга розповідати, що ти нормально спав.

Ралф знав, що це правда, бо таке вже траплялося.

— Те, як ти почуваєшся… як я почуваюся… це нормально. Реальність — мов тонкий лід, і більшість людей усе життя ковзає по ньому й провалюється тільки під самий кінець. А ми вже провалилися, але допомогли одне одному вибратися з ополонки. І досі допомагаємо.

«Ти мені більше допомагаєш, — подумав Ралф. — У тебе, Голлі, свої проблеми, але ти справляєшся краще за мене. Набагато краще».

— І в тебе все гаразд? — спитав він. — Ну, по-справж­ньому?

— Так. По-справжньому. І в тебе теж так буде.

— Інформацію прийнято. Телефонуй, якщо почуєш, як під ногами тріскає лід.

— Обов’язково, — сказала вона. — І ти — теж. Це допоможе жити далі.

Знизу долинув голос Джинні:

— Любий, снідаємо за десять хвилин!

— Мені час іти, — сказав Ралф. — Дякую за підтримку.

— Будь ласка, — відповіла Голлі. — Бережи себе. І чекай, коли сни скінчаться.

— Чекатиму.

— До побачення, Ралфе.

— До побачення.

Він помовчав і додав: «Я люблю тебе, Голлі», але фраза прозвучала вже після завершення виклику. Ралф тільки так її й промовляв, бо знав, що як скаже це Голлі насправді, то вона знітиться й заклякне. Він пішов у ванну голитися. Ралф уже був у середньому віці, і в щетині, що він змастив її «Барбасолом», стали з’являтися перші білі волосини. Але це було його обличчя — те, яке знали й любили його дружина та син. Ніхто й ніколи не відбере в нього власного обличчя, і це було добре.

Це було добре.

Авторські примітки

Маю висловити подяку Рассу Дорру, моєму вправному асистенту-досліднику, а також команді батька та сина, Воррену й Деніелу Сілверам, які допомогли мені з юридичними аспектами цієї історії. Вони мають виняткову кваліфікацію, оскільки Воррен більшість свого життя пропрацював адвокатом захисту в Мейні, а його син, хоч зараз став до приватної практики, зробив визначну кар’єру прокурора в Нью-Йорку. Дякую Крісу Лоттсу, який поділився знаннями про el cuco і las luchadoras, і дякую мої дочці Наомі, яка допильнувала дитячу книжку про el cucuy. Дякую Нен Ґрем, Сюзан Молдов і Роз Ліппел із видавництва Scribner, дякую Філіппі Прайд із видавництва Hodder & Stoughton. Особлива подяка Кетрін «Кеті» Монаґан, яка прочитала перші сто сторінок цього роману в літаку під час нашого турне і захотіла дізнатися, що буде далі. Кращого заохочення для автора художніх творів і не придумаєш.

Як завжди, дякую своїй дружині. Я люблю тебе, Таббі.

І насамкінець — кілька слів про місце дії роману. Оклагома — чудовий штат, там я зустрічав чудових людей. Та деякі з цих чудових людей скажуть, що я все неправильно описав, і, певно, так і є. Треба роками жити на одному місці, щоб правильно передати його дух. Я старався, як міг. А за реш­ту — вибачайте. Ясна річ, що Флінт-Сіті й Кеп-Сіті — це вигадані міста.

Стівен Кінг

Літературно-художнє видання

КІНГ Стівен

Аутсайдер

Роман

Керівник проекту В. А. Тютюнник

Відповідальний за випуск О. В. Приходченко

Редактор В. В. Пасічна

Художній редактор В. О. Трубчанінов

Технічний редактор В. Г. Євлахов

Коректори О. Г. Базан, В. С. Яковлєв

Підписано до друку 18.04.2019. Формат 84х108/32.

Друк офсетний. Гарнітура «Minion». Ум. друк. арк. 31,08.

Наклад 8000 пр. Зам. №  .

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

Св. № ДК65 від 26.05.2000

61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а

E-mail: cop@bookclub.ua

Віддруковано у ПРАТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”»

61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 11.

Свідоцтво ДК № 3985 від 22.02.2011 р.

www.globus-book.com

Що станеться, якщо жінки зникнуть з чоловічого світу? У майбутньому — настільки реальному й близькому, наскільки це можливо — жінки, лягаючи спати, занурюються в липкий білий кокон. Якщо оболонку пошкодити і розбудити їх, вони стають дикими та неймовірно жорстокими. Коли жінки засинають, то опиняються в іншому місці, де панує гармонія. Таємнича Євка Блек має стійкий імунітет до сонної хвороби. Чи можна вивчити її медичну аномалію? Або вона демон, якого потрібно вбити? Люди розділилися на ворожі угруповання: члени одного з них хочуть убити Євку, а другого — врятувати її. Треті, користуючись хаосом, мстяться своїм ворогам. Раптово чоловічий світ накриває жага насильства.

Стівен Кінг

Містер Мерседес

Що впало, те пропало

кінець зміни

11/22/63

Сяйво

Доктор Сон

Зона покриття

ІСТОРІЯ ЛІЗЗІ

Під Куполом

Мізері

Ярмарок нічних жахіть

Воно

Відродження

Ловець снів

куджо

темна вежа (цикл)

чотири сезони

країна розваг

чотири після півночі

крістіна

Протистояння

Серця в Атлантиді

Пульт Ґвенді

Керрі

Примечания

1

Colin Wilson (1931—2013) — англійський письменник і