Читати книгу - "Око ґолема, Джонатан Страуд"

26

У Британському музеї зберігалися десятки тисяч стародавніх речей, кількадесят із яких навіть було роздобуто чесним шляхом. Ще за двісті років до початку правління чарівників лондонська влада взяла собі за звичай цупити все цікаве, що трапляється в країнах, куди заглядають їхні торговці. Це таке собі національне божевілля, базоване як на цікавості, так і на жадібності. Вельможні пані й панове, які здійснювали великі тури Європою, тільки й пильнували, чого б привласнити - дрібного, але коштовного; вояки, що вирушали в походи, вантажили до скринь награбовані самоцвіти й золото; будь-який купець, що повертався до столиці, тяг із собою зайву скриньку дивовиж. Більша частина хоч трохи цікавих речей рано чи пізно опинялася в колекціях Британського музею: тепер їх там виставлено у вітринах, із докладним поясненням кількома мовами, щоб іноземні туристи могли приїхати і з найменшими невигодами подивитись на свої втрачені скарби. Поволі чарівники вигребли з музею майже всі магічні артефакти, проте він і досі залишився вельми примітним сховищем культури.

27

Тепер у мене з’явився ще один мотив: помста. Я вже не сподівався побачити Квізл живою.

28

Ця істота гарантовано навіє жах на будь-яку людину. Якщо хочете когось смертельно перелякати, немає нічого кращого за мінотавра з бичачою головою. Моя особиста мінотавряча подоба, вдосконалена за багато століть, зробилася просто незрівнянна. Вигин рогів вивірено аж до міліметра, зуби - ніби напилком нагострені, шкіра - вугільно-чорна. Торс я залишив людський, додавши до нього козячі ноги сатира на роздвоєних ратицях: вони набагато страшніші за голі коліна й шкіряні сандалі.

29

Мариди випромінюють таку силу, що їхнє пересування легко визначити за постійним магічним слідом: там, де пройшов марид, слід висить у повітрі, наче від слимака. От тільки користуватись цим порівнянням у присутності самого марида я не радив би...

30

То були тільки кам’яні зображення. А за часів розквіту Ассирії джини були справжні: вони задавали чужоземцям загадку, на зразок Сфінксової, й жерли їх, якщо ті відповідали неправильно - навіть із точки зору граматики чи просто з провінційною вимовою. Страшенні були буквоїди!

31

Коли я бачу краєм ока останнього з них - старого Анубіса з шакалячою головою, мені завжди стає трохи ніяково. Щоправда, я поволі привчаю себе не хвилюватися, бо Джабора давно вже немає на світі...

32

Рамзес не здивувався б, якби дізнався, що його статуя завдала такого клопоту: він був найсебелюбніший з усіх людей, кому я мав нещастя служити. І це -попри те, що він був низенький, кривоногий і рябий, мов носорогова дупа. Проте його чарівники були могутні й нездоланні: сорок років я гарував на його великих будівництвах разом з тисячами інших відсталих духів.

33

Якщо вірити напису на його грудях, то був Ахмос із вісімнадцятої династії, «об’єднувач у славі». Проте оскільки зараз він сам був роз’єднаний з власними руками, ногами й головою, цей титул видавався просто порожнім вихвалянням.

34

Моєму супротивникові слід було б пам’ятати про принцип важеля, коли він намагався розхитати Рамзесову статую. Колись я сказав Архімедові: «Дайте мені достатньо довгий важіль, і я переверну цілий світ!» Щодо цілого світу - це, звичайно, занадто, але на шеститонну безголову статую мене цілком вистачило.

35

Це одна з химерних рис Праги: є в її атмосфері щось таке, завдяки чому будь-яка річ - навіть звичайнісінька - набуває моторошних обрисів. Тут винні, напевно, п’ять століть похмурої магії.

36

Ви зрозуміли, що я мав тут на увазі?

37

Ще 1357 року я брав участь у спорудженні Кам’яного моста - найшляхетнішого з усіх. Ніхто з нас не виконав цього завдання за одну ніч, як вимагалося, бо для того, щоб закласти основу моста, слід було принести жертву - поховати там якогось джина. Нарешті на світанку ми кинули жеребок: кому з нас випаде ця сумнівна честь. Бідолашний Гемфрі, вочевидь, досі спочиває там і кисне з нудьги, хоч ми залишили йому колоду карт, щоб легше було гаяти час.

38

За часів цісаря Рудольфа, коли Священна Римська імперія перебувала в розквіті і щойно відбудовані мури Праги охороняли шестеро афритів, тутешня єврейська громада забезпечувала цісаря більшою частиною потрібних йому грошей і чималою частиною потрібної йому магії. Євреї-чарівники, ув’язнені в тісних вуличках гетто, на той час стали надзвичайно могутніми. Решта пражан водночас і не довіряли їм, і сподівались на них. Оскільки євреї увесь час потерпали від погромів та ворожих нападів, їхня магія була переважно оборонна -візьмімо хоча б великого чарівника на ім’я Льоев, який створив першого ґолема, щоб захистити євреїв від нападів і людей, і джинів.

39

Насправді мене й самого били дрижаки, та зовсім з іншої причини. Тут була надзвичайно потужна стихія землі - її сила здіймалася в повітря, висотуючи з мене енергію. Тут не було місця джинам - тут панувала своя, особлива магія.

40

Обереги були дуже слабкі. Туди легко прорвався б навіть косорукий біс. Як осередок магії, Прага вже понад століття перебувала в глибокому занепаді.

41

3 незрозумілих причин - вочевидь, це якось пов’язано з астрономією й нахилом земної осі, - північ і південь є двома ключовими моментами, за яких усі сім рівнів буття зближуються найтісніше, завдяки чому найбільш чутливі люди краще сприймають те, що в інший час є для них непомітним. Саме звідси походять усі ці побрехеньки про привидів, чорних котів, двійників та інші надприродні явища. Зазвичай це прості біси або фоліоти, що вирушають у своїх справах у тій чи іншій подобі. Оскільки ніч особливо стимулює людську уяву (якщо це можна назвати уявою), опівдні люди звертають меншу увагу на всілякі видива - та це не означає, що їх не буває: спекотними днями їм часом ввижаються химерні постаті, в когось із перехожих може не виявитись тіні, а в натовпі з’являються бліді обличчя, що зникають, якщо пильно до них придивитися...

42

Тіхо Браґе (1546 -