Читати книгу - "Драматичні твори"

К а р п о. То вже як брати почали учитись в гімназії, так і я з їх поміччю почав наново учитись і от за п’ятнадцять літ мало-помалу зробився грамотним!.. Стривайте, як же це? Ви ж мені казали, що поїдете на учительські курси.

Демид. Я і приїхав на курси.

Карпо. Де ж тут курси?

Демид. У вас. Я приїхав повчитись.

Іван. Хіба і ти вже грамоту забув?

Демид. Ха-ха-ха! При їхав поучитись хліборобству.

Карпо. Жартуєте?

Демид. Ні. Щиро кажу. Додумався до одної ідеї... Бачите, учителювать в сільській школі і не працювать біля землі — прямо-таки гріх! Подумайте: я щорічно п’ять місяців нічого не роблю в школі. На вакаціях учителі здебільшого робляться акторами і грають препогано аматорські спектаклі, а я хочу завести маленьке зразкове хазяйство на трьох десятинах і думаю згодом, коли моє хазяйство піде добре, подать у земство проект, щоб при кожній школі було таке хазяйство, де б діти бачили, як треба землю оброблять, щоб не дряпали її, як дряпають батьки, без системи.

Карпо. Чудово! Діло! Хороше діло! Ідея золота! Тілько вам треба буде самому всяку роботу робись, бо на малому хазяйстві пс можна наймиті» держать.

Д е м п д. А звичайно! Звичайно, самому, для того й приїхав, щоб робить.

Карпо. А на який строк?

Демид. Я думаю, що до Семена всі роботи пройдуть перед очима і скінчаться.

Карно. Певно. Дуже рад, дуже рад такого робітника мать... То я вам заплатю в строк до Семена по вісім карбованців в місяць, на моїх харчах.

Демид. Що?

Карпо. Мало? Така ціна — більше не дам!

Демид. Я не розумію, за віщо ви хочете мені платить як строковому?

Карпо. Щоб робота була справжня і щоб ви були справжнім робітником — інакше нічого не буде! При цій тілька умові ви навчитесь і побачите, чи можна так зробить, як то вам тепер здається, чи це тілько ті благі бажання, якими вимощено пекло.

Демид. Ну, знаєте... Я, єй-богу, не знаю, що сказать! Це... це... Ви неначе хочете посміятись, стать на перешкоді...

Касрпо. Борони боже! Скажіть мені щиро: ви хочете робить чи так тілько розважатись досхочу?..

Д е м и д. Робить!..

Карпо. Ну, а за роботу платять! Який же ви будете робітник і яке у вас буде зразкове хазяйство, коли ви будете робить досхочу,— це буде химера, а не праця! А от коли я вам заплатю і ви візьмете на себе обов’язок справжнього робітника, то це привчить вас до робочої дисципліни, і після строку у вас перед очима буде ясна стежка, ви не будете себе обманювать, а певно знатимете, куди приведуть вас ваші хороші жадання...

І в а п. Правда! Діло! У кожнім слові життєва правда: привикнуть до робочої дисципліни! Це не слова, тут зразу побачиш, чи ти годишся на діло... Робоча дисципліна... Важна річ! Куди б молодий чоловік свій путь не направив — скрізь робоча дисципліна поможе -стать на .тверді ноги! Робоча дисципліна!.. Це слово зразу перевернуло мене... Я наймаюсь до тебе в строк до Семена. Приймаєш?

Карпо. З радістю!

Іван. Став могорич!

Карно (сміється). За обідом вип’ємо: і по случаю при-їзда братів, і могорич.

Іван. Ху! Неначе лантух піску лежав довго на плечах і раптом зсунувся, так легко стало! Робоча дисципліна — чудове слово! За що не візьмись, без цієї дисципліни нічого не зробиш! Ну, тепер і я чоловік — хоч і строковий!

Демид. Ну, як так, так так! Нехай буде по-вашому: стаю і я в строк!

Іван. Тілько не годуй кандьором, бо підніму бунт.

Карно і псі смію і ься. Входе Я н до х а, а потім В а с п л п п а.

ЯВА VIII Т і ж, Я и д о х а і В а с и л и н а.

Я вдох а. А, Демид Семенович! Я вас пізнала у вікно! Чого ж це ви так довго пе заглядали до нас?

Демид. Ніколи було.

Іван. Зате ж тепер нанявся у Карпа в строк до Семена.

Явдоха. Що?

Іван. І я строковий!

Явдоха. Та відчепіться, що ви мелете.

Входе В а с и л и* и а.

Бачиш? Я ж казала, що то Демид Семенович приїхав! Демид. Доброго здоров’я!

Чоломкаються.

Скінчили?

Василина кипа головою.

Поздравляю! Що ж тепер — учительницею?

Іван. В строкові краще!

Василина. Ще не знаю. А сестра ваша, Маня; що робить — на курсах?

Демид. Ні, вийшла заміж.

Іван. Натуральні женські курси!

Карпо сміється.

Василина. Коли, за кого?

Д е м и д. Після паски 2 гіовіпчалась з учителем, Александром Кручковським.

Васили и а. А курси? Вона ж торік збиралась їхать на курси?

Іван. Дівчина тоді кінчає всі курси, коли виходить заміж!

Василина. Та відчепись, от ще отець-базіка! Демид. І справді, знаєте, чи до курсів, чи після курсів, а прийдеться вийти заміж, коли посвата чоловік достойний, що, мовляв, ще й до серця припадає. Так чого ж його вікладать?

І в а п. В квадраті натурально! І птиці ранньою весноіо паруються.

Василина. А чом же ти не паруєшся?

І в а н. Я ще пі чоловік, пі птиця! А строковий! Василина. Ану тебе! Вибачайте, мені ніколи,— братів ждемо, треба помогти мамі. (Вийшла.)

Явдоха. І. я принарядюсь, бо, певно, скоро* приїдуть. (Вийшла.)

Карпо. А цікаві жінки! Покинули все і прибігли подивитись: чи Демид, чи хто другий приїхав.

Іван. А може, його тут ждали?

Демид. О! Якби то! Я б був дуже радий!

Карпо. Ну, пани мої робітники, хоч сьогодня і неділя, а поки приїдуть гості, мені треба заглянуть по хазяйству!

Демид. Ходім і ми з вами!

* І в а и. Слухай! Я начну свій строк з вівторка, а то приїдуть брати, хочеться побалакать.

Карпо (сміється). Ну-ну! А страшно? (Сміється.) Д е м и д. А що ви думаєте? Зразу будуть сміятися ваші робітники.

Карпо. З справжньої роботи не сміються!

Вийшли.

ЯВА IX

Виходе Явдоха з бокових дверей, з гарною хусткою в руках, і починає перед дзеркалом пов’язуватись.

Явдоха. Василина пхека на Демида! Бреше! Як побачила його в вікно, то загорілась, як калина... Розбери дівчат. Добре було б, щоб вона за його вийшла заміж... А то учитись! Нам своїх