Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

- Ну що ти вирішив? Ти даси їм цей дозвіл? – запитально подивилася на нього жінка.

Мерлін насупився, подивившись кудись вище за крону дерев.

- Я знаю свого брата, я знаю твою дочку, вони нізащо не відступлять! І, якщо їм так хочеться створювати нові проблеми, я, на жаль, безсилий! Я дам їм цей дозвіл! Можливо, в них щось вийде!

Катана підперла кулачком голову, подивившись на нього знизу вгору.

- Те, що вони співатимуть на вулиці, ще не зробить із них Народну Гармонію! А вони, здається, цього прагнуть!

- Ніколи не подумав би, що мій брат стане артистом! З його характером!

- Що тихий на вигляд хлопчик виявився зовсім не таким? - розсміялася Канна.

- Не те слово! – хмикнув Мерлін. - Йому через півтора місяці буде двадцять, а такий іноді буває впертий, що мені здається простіше погодиться з ним, ніж сперечатися! Якби все було так, як він хотів, його вже давно в замку не було б!

– Що? Втекти хотів? – на початку не повірила Канна.

– І не раз! – посміхнувся Мерлін. – Боюся для нього буде складно знайти наречену!

- А й не треба! Нагуляється, сам знайде! – сказала жінка. – Йому вже майже двадцять – дорослий хлопчик, хай сам вирішує!