read-books.club » Сучасний любовний роман » Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон 📚 - Українською

Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

141
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Покоївка з привілеями" автора Софі Бріджертон. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 129 130 131 ... 158
Перейти на сторінку:

Він втямив усе одразу. Й хижо посміхнувся.

— Ти хочеш, щоб я зазирнув під цю коротеньку спокусливу спідничку й поцікавився, яка білизна сьогодні на тобі?

Я закивала.

Й неквапливо опустила руки. Вхопила поділ та трішки його підняла, дозволяючи погляду карих очей торкнутися геть прозорої блакитної сіточки, на котрій були вишиті золоті мушлі та морські зірки. Ніхто б проти неї не встояв, бо вона анічогісінько не прикривала.

— То ти в нас сьогодні русалонька? — почувся босів смішок. — І що ж тепер мені з тобою робити? Можливо, розкласти тебе просто між цих тарілок та поснідати тобою замість ягід? Що скажеш? Хоча полунички ми могли б також додати. З тобою вони б смакували краще. Чи дочекатись вечора й насолодитись тобою як слід? Всадовити тебе на мій твердий товстий член й спостерігати, як твоя дупка гоцає на ньому вгору-вниз? — він притиснувся ротом до мого вушка й ковзнув кінчиком язика по мочці. — Ти ж зробиш це? Будеш слухняною спраглою дівчинкою, яка танцюватиме на моєму члені досхочу сьогодні вночі? Ти сумувала за ним, любонько Бессі? За цим відчуттям, коли він всередині тебе, — його шепіт розпалював мене дужче, збуджував, зводив з розуму. А Тоні лише все погіршував, ледь не після кожного слова стискаючи мочку зубами або губами, вкриваючи мою шкіру сиротами й обплутуючи й знерухомлюючи думки тенетами бажання.

— Так, — важко видихнула я з усім тим вогнем, що вирував всередині. І це було відповіддю геть на все, що пропонував й питав Тоні.

— Чи ти достатньо вже одужала для цього?

Я знов відповіла схвально.

— І зараз ти, мабуть, страшенно мокра для мене… — відхилившись трохи назад, Соретті виразно облизнув губи, демонструючи, як нестерпно йому кортить подарувати мені кілька тих своїх відвертих поцілунків, що призначаються не для вуст.

— То перевір, — наказала я хрипким голосом.
— Хочеш, щоб я просто зараз запхав руку під цю спідничку, так? Щоб знищив ці пречудові трусики? — вигнув він брову, а я й досі зачудовано дивилася на його губи, дозволяючи дужче гіпнозувати мене з кожним отруєним акцентом словом. — Щоб трахнув тебе пальцями просто тут, нехай нас й можуть спіймати твої батьки?

— Та зроби вже хоч щось, — зціпивши зуби, огризнулася я. Бо порожнеча всередині ставала гнітючою з кожним новим реченням, з кожним звуком цього знадливого оксамитового голосу.

— Обіцяєш поводитись тихенько, зіпсута маленька грішнице? — я знов кивнула. І Тоні лагідно вхопив зубами шкіру в мене за вушком, знаючи, що це гарантовано зведе мене з розуму. — Розсунь ще трошки ноги. Впусти мене.

Від відчуття його долоні в моїй спраглій потаємній місцинці я задихнулася, закинувши голову назад, вдарившись потилицею об металеві дверцята. Й затиснула рота рукою, намагаючись не видати ані звуку.

Наполегливі нахабні пальці вже увірвались всередину мене, вже сновигали в мені, зачіпаючи всі чутливі точки, поки пучка великого, повторюючи той самий ритм, обробляла напружений клітор.

Соретті встромив коліно мені між ніг, щоб я й не думала зсунути їх, навіть якби отямилась раптом, згадавши, що батьки ось-ось прийдуть снідати.

— Яка ж ти брудна-брудна piccina… — муркотів він, притискаючи мої стегна до холодильника. — Дозволяєш робити з тобою таке вранці просто посеред кухні. Та не можу ж я лишити тебе в такому стані? Щоб потім ти увесь день вмирала й сердилася, що так і не кінчила? Чи ти б сховалася у себе в кімнати й сама б пестила себе, думаючи по мене? Сама б злизувала свій мед, котрий призначається мені й тільки мені? Щоб я легко штовхався у твоїй тугій піхвочці й змушував кричати моє ім’я? Я відчуваю, що ти вже близько, любонько Бессі, — це так, я справді стискалася навколо його пальців, вібрувала внутрішніми стінками, поки мої ноги дрижали, а перед очима вибухали дрібні золотаві зорі. — Вкрий мої пальці своїм нектаром, солоденька, щоб я міг злизати його, щоб я усе ж таки поснідав тобою…

Накривши вільною долонею потилицю Тоні, втримуючи його обличчя біля моєї шиї, я, відчуваючи, що стогони, які я не випускала з горла, відбиваюся на моєму хребті й на всіх кістках, хитала стегнами, повторюючи рухи його пальців, остаточно втрачаючи глузд від гучного важкого дихання, від вологих звуків, з якими він невпинно вривався в розріз між моїх ніг, гладив мене зсередини, штовхав у прірву екстазу.

Притулившись до мене своїм твердим членом, Соретті мимоволі почав рухати тазом, також у пошуках своєї порції пестощів. Закусивши губу — я не була певна, що дотримаюсь тиші, бо перебувала вже на тонкій гострій межі між збудженням та оргазмом, — я перемістила руку на його стовбур й стиснула його крізь напнуті через ерекцію джинси.

Тоні видав здавлене гарчання, але не зупинив мене. І ми віддавалися цьому божевіллю ще кілька хвилин, допоки розрядка не накрила нас майже одночасно.

Розліпивши повіки, я глянула Тоні за спину — не впіймалися, дякувати богам, — і жадібно хапала ротом повітря, продовжуючи гладити потилицю Соретті, який притулився до мого плеча чолом.

— І не згадаю, коли востаннє кінчав собі в труси, — похитав він головою, зробивши крок назад. Карі очі все ще іскрилися бажанням. Це був лише початок. Та, на жаль, часу на щось істотніше ми не мали. Ми не могли усамітнитись в спальні й провести в ліжку увесь десь.

— Ти божевільний, — задоволено усміхнулася я, підставивши губи для поцілунку. Та Тоні натомість підняв руку й, дивлячись просто мені у вічі, провів кінчиком язика по пальцях, котрі ще хвилину тому зводили мене з розуму.

Щоки в мене й без того паленіли, та тепер, мабуть, зрівнялися кольором зі стиглими томатами.

— Так, і ти кінчаєш від цього, — передражнив мене він. — Я прийду до тебе. Вночі. Коли твої батьки поснуть.

— Спробуй тільки не прийти… — пригрозила я йому, здійнявши пальця. — Тоді тобі торба, єнотику.

Соретті реготнув й, перед тим як зникнути за рогом, прямуючи до своєї спальні перевдягнутися, кинув сумний прощальний погляд на мою усе ще задерту спідницю.

1 ... 129 130 131 ... 158
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"