Читати книгу - "Первісна. Дорога на Тір Мінеган"

відьми навмисно зводять Енгаса в могилу, щоб чимшвидше звільнити місце на троні для відьмака з відьмачкою. Звичайно, вищі лорди, від яких залежав вибір наступного короля, розуміли всю безглуздість таких тверджень, однак наївно було сподіватися, що вони не використають ситуацію з максимальною вигодою для себе.

За цих обставин Брігід вер Камрон, яка фактично керувала всіма відьмами в Катерласі, пропонувала підтримати кандидатуру Ріґвара аб Ковґала, ґрафа Ярвійського, найстарішого з реальних претендентів на престол, і таким чином виграти для Бренана та Ґвен час, не ризикуючи при цьому, що новий король правитиме аж надто довго. Молодші й радикальніше налаштовані сестри цілком слушно заперечували, що ґраф Ріґвар може прожити ще десять, п’ятнадцять, а то й двадцять років, і вимагали задіяти весь арсенал відьомського впливу на катерлахських вельмож, щоб уже зараз здобути корону. Зрозуміло, що найстаршим імпонувала поміркована позиція Брігід, але вони не квапилися з остаточним рішенням. Вісімнадцять років тому ці дев’ятеро сестер залишили Бренана на Лахліні, прирікши його на вірну смерть, тож тепер почувалися винними перед ним і терпляче чекали, коли він сам визначиться зі своїм майбутнім…

За жвавою розмовою з Гелед, Морін та Брі час збіг дуже швидко, і Ейрін навіть незчулась, як минула перша по півдні. Дівчата разом спустилися на перший поверх до обідньої зали, що виявилася досить невеликим, за мірками Тах Ерахойду, і затишним приміщенням з двома десятками круглих столів, кожен з яких був розрахований на п’ятеро осіб. Ейрін, утім, знала, що впродовж останніх кількох сторіч на Тір Мінегані ніколи не проживало більше сотні відьом одночасно, та все ж вона думала, що їдальня буде значно більшою. Морін перша зауважила її подив і пояснила, що в палаці, крім обідньої, є ще бенкетна зала, призначена для врочистих нагод. Саме там має відбутися сьогоднішня святкова вечеря.

Половина столів у їдальні були вільні. Скориставшись цим, Ейрін запропонувала своїм новим подругам сісти в кутку зали, проте це не дуже допомогло — вона й далі залишалася в центрі загальної уваги і майже фізично відчувала на собі допитливі погляди десятків пар очей. Добре хоч ніхто не намагався приєднатися до них — дорослі відьми розуміли, що їй і так непереливки, а менші, либонь, соромились. Лише Етне, яка саме обідала в товаристві чотирьох сестер, на хвильку підійшла до Ейрін і сказала, що з Фіннелою все гаразд, вона вже облаштовується в чаклунській школі.

Невдовзі служниці принесли грибний суп, овочевий салат, смажене м’ясо з товченою картоплею та яблучний сік, і дівчата взялися до їжі. Десь за двійко хвилин по тому Гелед досить майстерно встановила довкола них глушильні чари (якими було оточено більшість зайнятих відьмами столів) і з легкою, трохи глузливою усмішкою мовила:

— Схоже, Олвен загубила свого хвоста.

Ейрін нишком зиркнула на дівчину, що сиділа в іншому кінці зали в гордій самотності й усім своїм виглядом намагалася показати, що не помічає її. Темно-русяве волосся Олвен було закоротким, щоб його заплітати, тож навряд чи Гелед говорила про косу.

— Якого хвоста? — запитала Ейрін.

— Ми так називаємо трьох сестричок, що постійно бігають за нею, — пояснила Брі. — Елінир, Енніш і Шарла…

— Елінир та Енніш по дванадцять, а Шарлі ще одинадцять, — втрутилася Морін. — З ровесницями в Олвен нічого не склалося. Тордіш дружить із Невен, якій уже чотирнадцять, а Арвен воліє бути сама по собі — хоч, правда, віднедавна підбиває клинці до нашої компанії.

— Отож ці троє, — вела далі Брі, — завжди були вірними подружками Олвен. Проте останнім часом вони багато сварилися, Олвен і Енніш твердили, що твоя Первісна — це просто вигадки, а Шарла та Елінир з ними не погоджувались. А сьогодні й Енніш змінила свою думку, коли побачила тебе. Олвен, звичайно ж, залишилася при своєму. Мабуть, тому всі троє не пішли з нею на обід — бо ж ти могла вирішити, що вони підтримують її.

Ейрін недбало стенула плечима.

— От дурниці! Я в ці дитячі ігри не граю.

Її співрозмовниці дружно захихотіли.

— Це ти в Шайни навчилася? — запитала Гелед. — Ну, цього виразу обличчя. Вона завжди корчила таку ґримасу, коли йшлося про наші сварки.

— Мовляв, що з дітей візьмеш, — підхопила Морін. — Шайна з десяти років вважала себе страх якою дорослою, а до нас ставилась, як до малих.

— То ви не дружили з нею?

— Точніше, це Шайна не дружила з нами, — сказала Брі. — Їй просто було нецікаво з молодшими за себе. Тяглася до старших дівчат — і знай конфліктувала з ними. Вони, хоч і поступались їй за силою, все одно не визнавали її рівною, а Шайна через це аж казилася й постійно задиралась до них. Найбільше перепадало Ріані, та й Давнайг частенько потрапляла їй під гарячу руку.

— А ще Шаннон, — додала Гелед. — Її ти маєш знати, вона зараз у Тахріні.

— Звичайно, знаю, — підтвердила Ейрін. — Шаннон перша, з ким я почала листуватися.

На ці слова Морін заздрісно зітхнула:

— А мені ці кляті поштові чари ніяк не даються…

Впродовж усього обіду Ейрін краєчком ока стежила за вхідними дверима, чекаючи на посланця від найстарших. Коли вона вже допивала сік, до їдальні зазирнула Івін, швидко відшукала її поглядом і підійшла до їхнього столу.

— Вибачте, менші, я мушу забрати від вас Ейрін. Найстарші сестри хочуть поговорити з нею.

Поставивши склянку на стіл, Ейрін квапливо підхопилася. А Брі запитала:

— Це надовго?

— Може, надовго, а може, й ні, — відповіла Івін. — Та в кожному разі, до початку ваших занять вона точно не звільниться. Ідіть навчатися, сестрички. Ще встигнете одна одній набриднути.

Ейрін попрощалася з дівчатами і слідом за Івін вийшла з обідньої зали.

— А ти будеш на нашій розмові? — запитала вона.

— Буду, — сказала Івін. — Найстарші призначили мене твоїм куратором.

— О, чудово! — зраділа Ейрін, яка й