Читати книгу - "Між нами, Верефрі"

— О, я впевнена, що з тобою це ніколи не траплялося, — сказала Харпер, піднімаючи келих і випиваючи. — Мабуть, ці правила вигадала ти.

Крістіан теж не втримався від сміху, і хоча він був здивований її швидкою відповіддю, це дало йому можливість відповісти.

— Я ніколи не прикидався, що не знаю когось, хоча це було очевидно, — сказав Крістіан, поглядаючи на Меттью і посміхаючись.

Меттью випив, хоча, здавалося, це не зовсім підходило до нього, і він не став нічого відповідати. Всі сміялися, і вечір набував більш легких обертів, але й у цей момент атмосфера залишалася напруженою, кожен намагався бути трохи хитрішим за іншого.

— Я ніколи не був в серйозних стосунках, — сказав Меттью, піднявши келих. Всі погляди одразу звернулися до нього.

Харпер зітхнула і випила, не кажучи ані слова.

Ніч продовжувалася, але кожен відчував, що після цієї гри грати в «Правду чи дію» вже не буде так просто. Кожен по черзі висловлювався, робив непередбачувані ходи і випивав, ігноруючи напругу. Вино, хоч і додавало веселощів, насправді тільки поглиблювало зміни в їх відносинах, перетворюючи звичайний вечір у щось значно інтенсивніше.

Незабаром всі були трохи п’яні, і атмосфера в кімнаті стала ще більш безтурботною.

Вино почало діяти набагато швидше, ніж вони очікували. Спочатку це були лише легкі посмішки, трошки розмов, що ставали все голоснішими, але вже через кілька хвилин всі відчули, як алкоголь розслабляє їхні тіла та розум. Залишки сором’язливості, що були у кожного з них на початку вечора, почали танути разом із кожним келихом вина. Спочатку це були лише дрібні кроки і смішки, потім один з них — Крістіан — почав намагатися пританцьовувати на місці.

— Ну що, хто перший на стіл? — запитав він, дивлячись на Меттью з посмішкою, яку можна було б назвати сміливістю. Меттью не став чекати, піднявся з місця і, підхопивши келих, почав рухатись до середини кімнати. У нього не було ні найменших сумнівів, що якщо він зробить це, то вся компанія підтримає.

Крістіан включив на колонці пісню, його улюблену: Moves Like- Maroon 5

Рейчел, сміючись, піднялася разом із ним, і вони разом почали легкими рухами танцювати, не дуже серйозно, але з таким настроєм, якого вони не мали навіть на найкращих вечірках. Крістіан слідом пішов за ними, запалюючи настрій, і ще через кілька секунд всі почали танцювати разом, без жодних умовностей.

Харпер, хоча й не дуже захоплювалася такими танцями, не могла не посміхнутися, спостерігаючи, як всі ці люди раптом стали іншими, розкутими та сповненими енергії. Вона сіла на стілець, зберігаючи певну дистанцію, але спостерігала за цим запалом з посмішкою на обличчі.

Крістіан, помітивши, що Харпер залишилася на місці, спробував її запросити. Він підійшов, дивлячись на неї з цікавістю:

— Ну, що, Харпер? Ти ж не збираєшся залишатися осторонь, правда?

Харпер подивилася на нього, легка іронія в її погляді, але вона відповіла:

— Я просто спостерігаю, як ви розважаєтеся, — і, залишаючись спокійною, підняла келих.

Меттью, побачивши це, підійшов до Харпер і, з якоюсь невловимою впертістю, простягнув їй руку:

— Ти повинна хоча б один раз спробувати, — сказав він, і це звучало більше як наказ, ніж пропозиція. Харпер зустріла його погляд і в цей момент вирішила, що не можна стояти осторонь.

З посмішкою на обличчі, вона піднялася і приєдналася до них. Вона не стала танцювати як усі, але її рухи, хоча й стримані, все одно виглядали легкими та гармонійними. Меттью не міг не помітити, як вона змінюється, ставши частиною цієї безтурботної ночі.

Танці стали все динамічнішими, і скоро всі були на столі, піднявши руки вгору, співали під музику. Крістіан сміявся, хапаючи Меттью за плечі, Рейчел обіймала його і щось шепотіла йому на вухо, а Харпер, хоч і не була у центрі уваги, але відчувала цю енергію, що йшла від усіх, і в якийсь момент вирішила, що таке життя їй підходить — без зобов’язань, без надмірних емоцій, просто танець і сміх.

Вино додавало кожному впевненості, і навіть найсерйозніші моменти того вечора ставали смішними.

Все йшло своєю течією, поки Крістіан не сказав:

—Друзі ви чому ще одягнуті?-нерозбірливо сказав він, і почав знімати з себе футболку.

Після нього приєдналися Рейчел і Меттью. Вони почали роздягатись, Рейчел зняла халат за залишилась в топі, що просвітлював її невеликі груди, та в шортах. А Меттью зняв з себе кофту,і я нарешті змогла розгледіти його тіло, в нього були чіткі лінії його торса..

«Це дивно..»- подумала я.

«Та все ж цікаво, чому б і ні? Живемо один раз!»- також подумала я, після кількох глотків вина.

—В нас випивка закінчилась, хто зможе зі мною піти в погріб?- запитала Рейчел, залишаючись в самому топі і нічних міні-шортах.

—Давай я допоможу. Якраз піду свіжим повітрям подихаю,- одразу відгукнувся Крістіан.

Вони вийшли з будинку.

В кімнаті залишились тільки Харпер і Меттью. Харпер відчула, як серце почало битися швидше, коли Меттью подивився на неї, а його погляд був, як завжди, сповнений впевненості.

Я все ще була в одязі, тому що не могла зняти, туніку на завʼязках тому танцювала так.

—Тобі допомогти?-він підійшов до Харпер.

На що вона просто кивнула.

Меттью не поспішав, його рухи були впевненими, а між ними було лише кілька сантиметрів простору. Харпер відчула невелике тепло від його доторків, але вона не відвела погляду, залишаючись зосередженою на танці і моменті.

І нічого більше мені не довелось говорити, він злегкістю розвʼязав туніку, і Харпер залишилась в самій білизні, що ледве прикривало її пишні груди. Та тоді було байдуже, вона відчула потребу скинути зайве, щоб ще більше віддатися цьому моменту.