Читати книгу - "Між нами, Верефрі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ви не проти, якщо пограємо? — запитала Рейчел з усмішкою, нахиляючись до Меттью і Крістіана.
— Звісно, давай, — відповів Крістіан, ловлячи погляд Харпер. Його посмішка була безтурботною, і він знову привертав до себе увагу, намагаючись зачепити Харпер навіть в цій грі.
— Я за, — сказав Меттью-Ной, але його слова не мали такої емоційної легкості, як у Крістіана. Його погляд залишався холодним, спостерігаючи за усіма.
Рейчел була перша, хто вибрав питання.
— Правда або дія, Меттью? — запитала вона з таємничою усмішкою, немов чекаючи, коли він вибере щось сміливе. Меттью подивився на неї, і це було схоже на невелику гру між ними.
— Правда, — відповів він, а його голос був спокійним, ніби він уже передбачав, що запитають.
Рейчел задумалася на кілька секунд і потім запитала:
— Ти коли-небудь закохувався в когось, кого не міг мати?
Меттью трохи посміхнувся, його обличчя було серйозним, а очі — зосередженими. Він не поспішав з відповіддю.
— Так, — коротко відповів він, не додаючи більше нічого. Рейчел усміхнулася.
— Правда чи дія, Харпер?
Харпер усміхнулася, але не зразу відповіла. Вона любила контролювати ситуації, а така гра давала можливість погратися з іншими.
— Правда, — сказала вона, але з викликом у голосі. Вона була готова до чогось цікавого, але також була впевнена, що у неї є ресурси для того, щоб бути на висоті.
Крістіан трохи задумався, а потім, посміхаючись, запитав:
— Яка твоя найбільша слабкість?
Харпер не була схильна до відвертих зізнань, і вона знала, що це питання буде важким для неї. Але замість того, щоб ухилятися або змінювати тему, вона вирішила дати відповідь, що звучала більш серйозно, ніж це очікувалося.
— Моя слабкість? Я, мабуть, занадто вперта, — сказала вона з легким зітханням, чим викликала у всіх присутніх невелику паузу.
Всі були трохи здивовані її відповіддю, особливо Меттью, який, здається, хотів би почути щось менш серйозне. Він не міг не помітити, як Харпер тримається відсторонено, навіть у такій невимушеній ситуації.
Тепер його черга, і він посміхнувся.
— Правда чи дія, Рейчел? — запитав він, поглядаючи на свою наречену, але, здається, трохи відчуваючи дискомфорт від її ставлення до Харпер.
Рейчел, завжди трохи конкурентна, вибрала “дія” без вагань.
— Зроби так, щоб Харпер поцілувала мене на щоку, — сказала вона, поглядаючи на Харпер з усмішкою, яку можна було б назвати трохи агресивною.
Харпер, трохи здивована, але не розгублена, підійшла до Рейчел і ледь торкнулася її щоки. Це було швидко і майже беземоційно, але в повітрі залишилося відчуття якоїсь незручності. Рейчел, хоч і не виглядала засмученою, все ж не змогла приховати своєї заздрості, бо знала, що її позиція як нареченої Меттью відчутно слабша, коли Харпер була поруч.
Зараз був черга Меттью.
— Харпер, правда чи дія? — його голос був спокійним, але з ноткою легкого виклику, наче він міг бути готовий до будь-якої відповіді.
— Правда, — відповіла вона з усмішкою, навіть не задумавшись, але помітивши, як Крістіан і Рейчел обмінюються поглядами.
Меттью затримав погляд на Харпер, змірявши її реакцію, і після паузи запитав:
— Що ти справді думаєш про мене?
Всі завмерли, чекаючи відповіді. Харпер подивилася йому в очі, нічого не приховуючи.
— Думаю, ти досить самовпевнений і любиш контролювати ситуацію, — сказала вона, злегка насміхаючись. — Але це твоя сила. Ти точно не дозволиш собі програти.
Меттью не міг не посміхнутися. Це була чесна відповідь, і він відчув, що вона не намагається задобрити його, а дійсно розуміє.
Знову змінилася черга. Харпер знову вибрала “правду”, і на цей раз Крістіан вирішив поставити більш легке питання:
— Кого з нас чекаєш найбільше на весіллі?
Харпер посміхнулася, поглянувши на нього.
— Це питання не до мене. Я просто флорист, — сказала вона, але помітила, як Рейчел знову стала напруженою.
Розділ: «Я ніколи не…»
Вечір був спокійним, але атмосфера була на межі напруги. Кожен з них відчував, що зараз щось має змінитися, а погляди все частіше зустрічалися, як ніби вони шукали те, чого не могли знайти в собі.
Крістіан, побачивши, як все застигло у легкому мовчанні після гри «Правда чи дія», вирішив запропонувати нову гру. Всі були вражені, але це була ідея, яка, здавалося, мала зламати ці бар’єри.
— Я думаю, нам буде цікаво пограти в «Я ніколи не…» — сказав він, посміхаючись і піднімаючи келих вина. — Правила прості: ви говорите щось, що ніколи не робили, і якщо хтось із нас це робив, то випиває.
Рейчел вже випила свій келих і подивилася на Харпер з пильним поглядом, очевидно, відчуваючи конкуренцію, хоча і намагаючись це приховати.
— Ну що ж, я почну, — сказала Харпер, випередивши всіх. Вона знала, що це буде цікаво. — Я ніколи не поцілувала когось на першому побаченні.
Усі троє засміялися, але Меттью, замислившись, злегка посміхнувся і випив, що привернуло увагу Харпер. Вона уважно спостерігала за ним, намагаючись зрозуміти, чому це стало для нього таким звичним.
Рейчел одразу взяла свою чергу.
— Я ніколи не зраджувала, — сказала вона, дивлячись на Меттью.
Це стало очевидним сигналом для усіх, що ця гра йшла набагато глибше, ніж просто невинна забава. Крістіан підняв брову, а Харпер злегка посміхнулася, відчуваючи, як атмосфера наповнюється більшою інтенсивністю.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між нами, Верефрі», після закриття браузера.