Читати книгу - "Між нами, Верефрі"

Меттью спостерігав за нею, і його погляд ставав все більш уважним. Її рухи були плавними і природними, і він зрозумів, що це її спосіб випустити енергію. Він не був настільки п’яний, щоб не помітити, як вона розслабляється і знаходить свою свободу в танці.

Як тільки її туніка знялась, вона знову почала танцювати, але вже з меншим сковуванням. Музика заполонила її, і всі її рухи стали вільнішими, ще більш природними. Меттью спостерігав за цим, його погляд не покидав її, але він залишався відстороненим, не порушуючи її особистий простір.

Повернувшись, Рейчел і Крістіан принесли нові келихи вина, сміючись і вигукуючи щось одне до одного. Кімната знову наповнилася звуками сміху, але для Харпер і Меттью цей момент був іншим. Він став для них певним викликом, моментом, де вони відчули, що навіть в тій невидимій близькості, яку вони мали, між ними залишалася певна дистанція.

Рухи Харпер стали ще більш розкутою, ніж до того. Вона відчула себе вільною, повністю віддаючись моменту. Музика стала ще голоснішою, і атмосфера в кімнаті ставала все більш шаленою. Всі, хто залишився, танцювали, сміялися, і більше не було жодних бар’єрів між ними. Меттью, хоч і не виявляв явно своїх емоцій, спостерігав за Харпер. Він не міг не помітити, як її рухи стали більш впевненими, як вона віддається танцю, і в цей момент вона виглядала особливо привертально.

Крістіан, помітивши, як все стає все більш розкутим, підскочив до Рейчел, зхопив її за талію і почав танцювати разом з нею, вигукуючи:

— Ти знаєш, Рейчел, я завжди відчував, що ти — одна з тих, хто знає, як запалити вечір!

Рейчел сміялася і крутилася в його обіймах, не реагуючи на цей комплімент, але все одно відчуваючи цей емоційний потік, який був немов жар.

В той час, Меттью підійшов до Харпер, тримаючи келих вина, і подивився на неї з легкою посмішкою.

— Не думав, що ти вийдеш на танцпол так швидко, — сказав він, піднімаючи келих. Його голос був спокійним, але в його очах було щось більше, ніж просто цікавість. Вона виглядала так, ніби танець став її справжньою стихією.

Харпер відмахнулася рукою, посміхаючись:

— Можливо, я просто почала розуміти, що це лише розвага. А тобі не здається, що це саме те, що нам потрібно?

Меттью кивнув, його погляд став ще більш уважним.

— Це тільки початок, Харпер, — сказав він, потягуючи ще один ковток вина.

Харпер повернула голову, дивлячись на нього з усмішкою.

— Якщо вже ти кажеш, то я вірю, — вона посміхнулася ще раз, і продовжила танцювати. Її рухи стали ще більш вільними, і вона відчувала, як енергія з кожним кроком переносить її в інший світ.

Тим часом Крістіан повернувся до них, підходячи до Харпер та Меттью. Його енергія була зараз такою ж розкутою, як і у всіх. Він сміявся і вказував на Харпер:

— Ти просто незрівнянна, — сказав він, доторкнувшись до її плеча, — ти все робиш із таким стилем. Можливо, варто забрати тебе на сцену у своєму шоу?

Харпер посміхнулась у відповідь, не відводячи погляду від його рук, що вільно ковзали по її плечу.

— Якщо тобі це так цікаво, я подумаю, — відповіла вона, але не змогла стримати сміху, хоча і залишалась на своєму місці.

Рейчел, побачивши їх, підійшла ближче, вже злегка затуманена вином, і подивилась на Меттью з хитрою посмішкою.

— Ти не збираєшся залишити свої руки в спокої, Меттью? — сказала вона, обвиваючи його руку.

Меттью відповів з легкою посмішкою, піднімаючи келих.

— Якщо я залишу їх, то ця вечеря не буде такою цікавою, — сказав він, посміхаючись і поглядаючи на Харпер, як би ненароком. Музика стала гучнішою, і кожен рух Харпер відгукувався в її тілі, ніби кожен такт був енергією, яка змушувала її віддаватися танцю. Вона оберталася, і її тіло плавно рухалося під ритм, немов вона стала частиною музики. Меттью стояв на кілька кроків позаду, спостерігаючи за її рухами з легким поглядом зацікавленості, але не наближаючись занадто швидко.

— Ти не плануєш мене запросити в танець, чи як? — запитала Харпер, зупинившись на мить, дивлячись на нього з посмішкою.

Меттью підняв брови, злегка нахиляючись вперед.

— Чому б і ні? — його голос був ледве чутний через шум музики, але в ньому відчувалася легка грайливість. — Тільки ти, здається, не особливо потребуєш партнерів.

Харпер посміхнулася, кидаючи йому один погляд перед тим, як знову повернутися і продовжити танець.

— Ти не помиляєшся. Але, може, мені і треба трохи допомоги, — сказала вона, обертаючись в його бік, ніби запрошуючи до руху. Її погляд був легким, але в той же час злегка підбадьорюючим.

Меттью посміхнувся і крокнув до неї, обережно простягнувши руку.

— Можливо, я підтримаю тебе. Здається, ти знаєш, як танцювати, — відповів він, забираючи її руку в свою.

Харпер невдовзі потягла його за собою в центр кімнати, і вони почали танцювати разом. Ритм музики був швидким і енергійним, і з кожним новим рухом Харпер відчувала, як її тіло піддається рухам, а Меттью ставав все ближчим. Вона не була готова опустити погляд з нього, і з кожним моментом їхні рухи ставали більш скоординованими.

Меттью не поспішав, кожен його крок був точним і впевненим. Він злегка притягнув її до себе, і їхні тіла стали ще ближчими. Харпер спочатку відчула легку напругу, але одразу відпустила її, віддаючись танцю, звільняючи себе від будь-яких обмежень.

— Ось це вже цікаво, — сказав він, дивлячись на неї, його голос став більш глибоким, коли він відчув, як їхні рухи синхронізуються.

Харпер розсміялася, швидко повертаючись у ритм.

— Ти навіть не знаєш, наскільки я можу бути цікавою, — сказала вона, не зводячи очей з нього, і її голос був тихим, але спокусливим.