Читати книгу - "Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат, Данило Ульянов"

Дорогою до Путилова Драгоманову випало ночувати на полонині, і враження про полонинське життя гуцулів фольклорист закарбував у спогадах. Він описує невеличку будівлю з дерева, з лавами попід стінами, вкриту тільки з боків. Середина стайні була відкрита, і туди йшов дим від великого вогнища, що горіло посеред будинку. Це вогнище було живою ватрою, тобто витертою деревом. Такий вогонь запалювали, коли приходили на полонину на початку літа, а потім вогнище мало горіти до кінця сезону. Коли ж воно гасло, це вважалося поганим знаменням для скоту й для людей. Згадує Драгоманов і інструмент, котрим витирали вогонь. Такі деталі посідають значне місце у спогадах історика, і саме це робить його праці такими цікавими й вагомими для нащадків.

Іван Франко

Гуцульщина мала велике значення для видатного українського поета, письменника, ученого, громадського і політичного діяча Івана Франка й значною мірою вплинула на його життя та творчість. Про цей край письменник дізнався ще під час студентських років. Ну а на власні очі Франко побачив цей край 1880 року, у віці 24 років. Проте дійшов він лиш до Яблунева, де його 4 березня заарештувала австрійська поліція, яка пильно слідкувала за ним. Ув'язненого спочатку помістили в камеру міської Коломийської ратуші, а 5 березня перевели до тюрми Коломийського окружного суду. Тут молодий Франко написав свій знаменитий твір «Вічний революціонер», а також інші поезії. Також письменник занотовував усі пісні й приповідки, які чув від арештантів із Покуття.

Звинувачення Франка полягало в соціалістичній пропаганді й участі у замаху на війта села Москалівка біля Косова. Певною мірою ці звинувачення були об'єктивними. Річ у тім, що селяни Москалівки, брати Фокшеї, не захотіли платити податки і зробили замах на війта. А під час обшуку в них були знайдені твори М. Драгоманова, М. Павлика та І. Франка. Однак участь письменника в цьому замаху не довели, і власті обмежились триденним арештом за порушення паспортного режиму.

Після цього Івана Франка відправили в рідне село, але 15 червня він повернувся до Коломиї з метою поїхати у Нижній Березів. Тут поліція знову затримала його через брак паспорта. Водночас поет важко захворів у готелі.

У червні-серпні 1880 року, після довгих поневірянь, хворий на пропасницю Франко таки дістався Нижнього Березова, де зупинився у вчителя Кирила Геника. Майже весь час письменник лежав хворий і не виходив із хати. У цей час Франко продовжував писати оповідання, записував пісні, приповідки, які пізніше використовував у своїх публікаціях.

Утім, коломийський староста не дав спокою Франку. Він почав переслідувати письменника і врешті-решт етапом привів до Коломиї, та вимушений був відпустити за браком доказів. Франко повернувся до Геника, а 23 серпня 1880 року вирушив до рідного села.

Також Іван Франко полюбляв бувати в Косові, де його радо приймали М. Павлик, гуцули Печенюкта Ткач, Петро Джуранюк. В один із таких візитів письменник познайомився з визначним знавцем етнографії Гуцульщини Володимиром Гнатюком, який запропонував переїхати до нього в Криворівню на літній відпочинок. Відтоді Криворівня стала улюбленим місцем відпочинку Івана Франка, адже саме тут відбувалися його зустрічі з видатними діячами науки й культури.

То чим Криворівня так подобалася письменникові? Цьому сприяли мальовнича місцевість, чисте повітря, шумна річка. Усе це позитивно впливало на письменника, заспокоювало нервову систему, давало стимул до творчості. До того ж карпатське село було місцем відпочинку корифеїв української культури, таких як Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Осип Маковей, Гнат Хоткевич, Володимир Гнатюк та ін. Саме звідси Франко міг здійснювати далекі екскурсії в інші гуцульські села, аби вивчати народну творчість, зустрічатися з місцевими гуцулами. Франко сам неодноразово казав, що Криворівня напуває його душу спокоєм і тихою красою.

Спершу Іван Франко зупинявся в гуцула Проця Мітчука-Цілюка, а з 1906 року із родиною — у відомого різьбяра Василя Якиб'юка. Тут збиралися всі відомі діячі культури, які обговорювали тогочасні літературні процеси, утому числі й тяжку долю гуцулів.

Іван Франко неодноразово бував у Жаб'єму, Горішньому Ясенові, 1901 року приїжджав до Буркута на зустріч із Лесею Українкою, перебував у Головах із В. Гнатюком, у Кутах та інших карпатських селах. Багато матеріалу він зібрав про ватажка опришків Мирона Штолюка, а також жорстокого утихомирювача народних месників Герлічку та його помічника Юриштана. Ці матеріали згодом були опубліковані в «Етнографічному збірнику». 1898 року відвідав Франко й полонину Глистовату, яку, на жаль, не встиг описати.

У вільний від роботи час Іван Франко разом із дітьми ходив лісами, збирав гриби, ловив рибу і постійно збирав фольклор. Письменника завжди вабили понад усе інше печери і скелі Довбуша, розповіді про опришків, Штолюка, керівника селянського руху Лукіяна Кобилицю. Багата на народну творчість і екзотичність Гуцульщина надихала Івана Франка на нові твори. Саме тут він написав чимало оповідань, готував етнографічні матеріали, вів кореспонденцію, перекладав, читав газети, журнали, книжки й повною мірою насолоджувався атмосферою цього краю, аби ми з вами могли, у свою чергу, насолоджуватися його прекрасними творами.

Михайло Коцюбинський

1911 року на Гуцульщину завітав видатний український письменник, громадський діяч Михайло Коцюбинський, і далеко не останню роль у цьому зіграв Володимир Гнатюк. 1905 року, коли Коцюбинський перебував у Львові, між цими чоловіками встановилися міцні дружні стосунки. Відтоді В. Гнатюк, який хотів наштовхнути Коцюбинського на написання твору про життя гуцулів, прагнув витягнути письменника до Криворівні. Довгих шість років знадобилося Коцюбинському на те, щоб знайти час для мандрівки, але це було того варте.

Отже, ознайомившись із надісланою В. Гнатюком літературою з життя і побуту гуцулів, Михайло Коцюбинський вирішив ближче познайомитися з гуцулами й завітати до цього краю. На Гуцульщині письменник поселився у хаті М. Мосейчука і з надзвичайним захопленням узявся до вивчення побуту й традицій гуцулів. В. Гнатюк познайомив письменника з учителем села Голови Л. Гарматієм та іншими гуцулами, які стали для Михайла Коцюбинського провідниками в гуцульських горах та сприяли глибокому ознайомленню письменника з цим краєм. Що з цього вийшло — ми бачимо в неповторній повісті Коцюбинського «Тіні забутих предків», що якнайкраще вмістила враження письменника від перебування на Гуцульщині.

Леся Українка

На початку XX ст. гуцульський край відвідала видатна українська поетеса і громадська діячка Леся Українка. Усе почалося з того, що 1899 року під враженням творів Ольги Кобилянської Леся Українка зв'язалася з письменницею, і між ними встановилася глибока дружба. Через два роки О. Кобилянська запросила Лесю Українку до себе в гості в Чернівці. Тут Леся Українка гостювала понад місяць, добре себе почувала, спілкувалася з