Читати книгу - "Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат, Данило Ульянов"

Світлини, які він оприлюднив у соціальній мережі, просто «підірвали» загал. Слава про відрізок залізничної колії посеред лісових хащ, про існування якого досі знали лише місцеві жителі, облетіла не лише Україну, а й увесь світ. Наразі сюди з'їжджається велика кількість туристів, аби помилуватися цим місцем, а ще закріпити своє кохання навіки.

Кращий час для того, щоб побачити тунель кохання, — це весна та літо, проте і восени тунель ефектно виглядає завдяки яскравій палітрі осінніх кольорів. Ну а зима надає тунелю кохання певної містики й загадковості, тож приїздити сюди можна, коли тільки-но забажається.

Водоспад «Скакало»

На відстані 3,5 кілометра від смт Чинадійово Мукачівського району в урочищі Нижнє Грабовище розташований дивовижний водоспад «Скакало» — пам'ятка природи місцевого значення. Висота одного з найгарніших водоспадів України становить чотири метри. «Скакало» утворився на місці виходу на поверхню вулканічних порід. Про це свідчать гірські стрімчаки, що застигли в глибині лісу обабіч водоспаду. Гряда каменів, що перетинає схил гори, пересікає дорогу потоку, який впадає до річки Матекової, правої притоки Латориці. Потік у три щаблі вихлюпується з уступів та утворює каскад струмків, що ніби перескакують з одного каменя на другий. Саме звідси і походить назва водоспаду. А утворення цього місця належить гірському потоку річки Синявки, правої притоки Іршави.

Аби дістатися водоспаду, потрібно розпочати шлях від відомого санаторію «Водограй», звідки відстань до «Скакала» становить 150 метрів.

Стужицький дуб

Стужицький дуб «Чемпіон» Ужанського національного природного парку — це третє найстаріше дерево України. Ця інформація стала відома після того, як у Києві Державною службою заповідної справи спільно з Еколого-культурним центром був оприлюднений перелік національних дерев України. За результатами Всеукраїнського конкурсу «Національне дерево України», до списку ввійшло 17 найстаріших видатних дерев із 10 областей і Криму.

Сьогодні дуб «Чемпіон», вік якого перевищує 1300 років, має певні пошкодження стовбура і потребує негайного лікування та належного догляду. Хоч він зростає неподалік від Діда-дуба, шанувальникам природи відомо про нього значно менше. Місцеві жителі сподіваються, що на лікування старожила за сучасними технологіями і методами невдовзі будуть виділені певні кошти, аби «Чемпіон» тішив ще багато поколінь своєю могутністю і надзвичайною красою.

Хрест тверезості

Унікальна пам'ятка із назвою «Хрест тверезості» розташована в селі Ясень Рожнятівського району. Це металевий хрест із написом «В пам'ять святої тверезості г. 1874. Господи оружіє на дьявола Хрест твій дав єси нам» розташований на одному з подвір'їв попри центральну дорогу. Місцеві жителі стверджують, що на місці встановлення хреста колись була корчма, і лісоруби часто пропивали тут свої чесно зароблені гроші. Обурені жінки, зібравшись громадою, одного разу спалили корчму, а на її місці встановили хрест. Його було замовлено та відлито в місті Львові.

Між іншим, подібні хрести за часів проведення антиалкогольної компанії встановлювалися в багатьох місцях. Приміром, у селі Білки на Закарпатті, що славиться своєю сливовицею, на цвинтарі теж стоїть подібний хрест із написом: «Хрест переміг поганство, переможе і пияцтво». За часів радянської влади хрест було знято, розломлено та кинуто до якогось потоку. Проте місцеві жителі знайшли його, відремонтували та встановили вдруге.

Видатні особистості Карпатського краю

Михайло Грушевський

На початку XX століття Гуцульщину відвідав видатний історик України, визначний громадсько-політичний і державний діяч Михайло Грушевський. Він як голова Наукового товариства імені Тараса Шевченка, редактор «Записок НТШ», автор багатьох праць з історії України цікавився цим мальовничим краєм. Тому історик виділяв кошти для етнографічних експедицій на Гуцульщину, виявлення нових історичних документів з історії Карпатського краю, підтримував творчі зв'язки з галицькими вченими, сприяв виданню чотиритомного етнографічного збірника Володимира Шухевича «Гуцульщина», публікував на сторінках журналів матеріали Федора Вовка, Осипа Маковея, Володимира Шухевича, Володимира Гнатюка та інших галицьких учених.

1902 року Михайло Грушевський нарешті особисто відвідав Гуцульщину й поселився в Криворівні в гуцула Пилипа Зеленчука. Невдовзі він придбав гарну віллу з городом, яку обладнав у гуцульському стилі, привіз сюди основну літературу і кожного року, до Першої світової війни, приїздив із родиною. Історик ласкаво спілкувався з гуцулами на різні побутові теми, розповідав їм цікавинки з історії України, Галичини, відвідував церкву, брав участь у гуцульських ігрищах, співав коломийки тощо.

Водночас із Михайлом Грушевським частими гостями Криворівні були В. Гнатюк, І. Франко, М. Коцюбинський, Г. Хоткевич, Ф. Вовк та багато інших діячів української науки і культури. Учений спілкувався з цими представниками тогочасної еліти, а також із місцевими краєзнавцями Л. Гарматієм, О. Іваничуком, А. Онищуком, Г. Колцанюком та вчителями, записуючи від них легенди й перекази. Особливо цікавили Грушевського історії про славетного Олексу Довбуша.

У Криворівні Михайло Грушевський багато працював над своїми дослідженнями. Як згадує професор Іван Крип'якевич, він мріяв написати історичний нарис про Гуцульщину. Саме тут Грушевський підготував і опублікував рецензію на збірку Марка Черемшини «Карби», підготував матеріали до декількох томів «Історії України-Руси» та нарисів з історії української літератури, які згодом опублікував під час еміграції у Празі.

1914 року видатний діяч залишив Криворівню і виїхав до Києва, сподіваючись невдовзі повернутися до цього краю. Але, на жаль, не судилося. Протягом наступних років Михайло Грушевський був яскравою фігурою національно-визвольних змагань 1917–1919 років та навіть очолив Українську Центральну Раду в Києві. Як згадував Іван Крип'якевич, після повернення на Радянську Україну 1924 року Грушевський думав завітати до улюбленої Гуцульщини і закарбувати навіки історію талановитого гуцульського народу. Проте доля внесла свої корективи у плани вченого.

Михайло Драгоманов

1875 року, наприкінці липня, Гуцульщину відвідав відомий український публіцист, історик, літературознавець, фольклорист, економіст, філософ, громадський діяч Михайло Драгоманов і український революціонер-демократ, прогресивний учений, громадсько-політичний діяч, автор праць із економічної історії й теорії Сергій Подолинський. Вони давно шукали нагоди ближче познайомитись із гуцулами та їх життям, а тому скористалися запрошенням знайомого письменника С. Витвицького, який проживав у Жаб'єму. За чотири роки до цього Михайло Драгоманов вже гостював у Галичині та зав'язав дружні стосунки з передовою молоддю, зокрема з І. Франком та М. Павликом, тож відтоді його неймовірно вабила Гуцульщина, і він прагнув побачити її ще раз.

Під час перебування в Жаб'єму, що тривало лише добу, М. Драгоманов і С. Подолинський милувалися гірськими краєвидами, слухали розповіді друга про життя й побут гуцулів, їх сміливість і невимірну любов до рідного краю.

Наступного дня М. Драгоманов і С. Подолинський приїхали до Станіславова, звідки поїхали на Буковину