Читати книгу - "Секрети родини Бенет, Кері Блек"

Учні розмістились на стільцях у залі. А викладачі стояли унизу. За стійкою вже знаходився ректор, йому поправляли мікрофон та він щось говорив Артуру, в якого вигляд був похмурим. Це напевно його постійний стан. До ректора підійшла Джулія та щось прошепотіла на вухо, він схвально кивнув та постукав по мікрофону. 

- Добрий ранок, студенти та викладачі, - пронісся залом голос ректора. - Вітаю з новим навчальним роком. Почнемо зі змін нашої академії. Відтепер академію покидати можна тільки у неділю з десятої ранку до восьмої вечора, а викладачам, які живуть в академії з дозволу ректорату, тобто мене, або мого заступника Артура Гріна. 

Залом пройшовся незадоволені голоси. Ця новина мені також не подобалась. Я надіялась, що зможу вилазити до Лізі, щоб створювати зілля і мати відсоток з її магазинчику. 

- В ліс ходити можна тільки останьому курсу і тільки з викладачами, інші правила вам нададуть ваші наставники, - проігнорував ректор невдоволення студентів. - А тепер хочу представити вам нових викладачів. Прошу вітати нового викладача бойовго мистецтва Майкла Ардена, засновника ордену мисливців «Зелене око». 

Залом пройшлися вітальні оплески. Хлопці з захватом зиркало на нового викладача, а дівчата охали і ахали та, щось кокеливо шептали одна одній. 

Я лиш важко видихнула. Я не сумнівалась що, він буде моїм колегою. Що ще Долю ти приготувала?

- Також нову викладачку відьомства Кару Бенет, - промовив ректор та всі погляди перемістились на мене. 

Оплески почулись з запізненням і хтось навіть засвистів. 

Ну все мені кінець. Закривши очі, я хотіла провалитись крізь землю. 

Ректор далі швидко представляв інших викладачів. Я запам’ятала Вів’єн Леслі, викладачку з предмету психологія демонів. Темношкіра жінка з густим кучерявим волоссям, яка посміхнулась кутиком губ при згадці її імені. Вона стояла біля мене та від неї був приємний аромат кориці. Взагалі від жінки віяло впевненістю, її чорна шуба підкреслювала гарний бюст жінки, якого вона не соромилась показувати, а золоті прикраси оплели шию та руки, що свідчило про вельми заможний стан викладачки. 

Інших я вже не слухала, так як мій погляд перемістився на молоду дівчину з темним волоссям на задньому ряді. Тільки сьогодні вона не була в червоній сукні. Її погляд був прикований до мене і в очах було здивування і нотка вини, але лиш хвилину, далі вона розвернулась розмовляючи зі своєю подругою. 

- Також хочу добавити, - заговорив Артур Грін. - На час навчального року всім будуть виданні браслети в яких буде розклад, по них ви зможете зв’язатись один з одним та з будь яким викладачем. Також буде доступ до бібліотеки. Тільки до доступної літератури. А ваші телефони на час занять ми конфіскуємо, - промовив він та залом знову почались незадоволені перешіптуваннями. - Кожної неділі ви зможете забрати телефони назад. Для отримань браслетів, прошу викладачів зібратись у ректораті. Студентам віддадуть їх наставники, - закінчив заступник ректора.

Так як я проср… втратила телефон, для мене ця новина була доброю. Але чи не занадто жорстокі правила? І головне питання чому вони такі жорстокі? 

Я вийшла та направилась на другий поверх у ректорат. 

- Ти новенька, - посміхнулась мені молоденька викладачка у золотій сукні зі світлим волоссям та зверхнім поглядом. - Мене звуть Джина Брунс, я викладачка логіки, представилась вона та засяяла в фальшивій посмішці. - Так рада, що в нас новенька відьма. Колишня, якщо говорити між нами була не зовсім порядна, - почала вона обговорювати.

До пліток я відносилась нейтрально, особливо якщо мені з цього нічого немає. 

- Викладочко Брунс, - посміхнулась їй та скопіювала її тон. - Якщо говорити між нами, відьми взагалі не зовсім порядні. 

Особливо згадуючи вчорашню ніч. Я пішла вперед, щоб не продовжувати безглузду розмову. Але стало цікаво чим ж їй так насолила ця відьма, що вона про неї такої прекрасної думки?

Я увійшла в ректорат майже останньою. За мною зайшов тільки Макл, який слава Долі навіть виду не подав, що ми знайомі.

- Натискаєте на циферблат, - почав пояснювати Артур, як тільки роздав браслети. Його браслет на руці засвітився та спроектував меню у простір. - Та вибираєте потрібну функцію. Нічого особливо. 

Я бачила таке вперше, чи то в Вільноті не було такого, чи то через нестачу грошей, чи можливо все одразу. 

- Зверніть увагу, браслети в студентів тв викладачів мають різні функції та дозволи, - продовжив Артур. - Прошу наставників підійти. 

Всі крім мене з Майклом підійшли до Артура отримати браслети для студентів. Наставництво можливе після першого року викладання, тому я залишилась стояти осторонь. Це я прочитала в контракті, який я встигла підписати декілька днів тому. 

- Ще одне правило, - спостерігав ректор Старк за тим, як видавали браслети. - Ніяких службових романів. 

З моїм прокляттям то цього мені якраз і не вистачає, тому пересмикнувши плечиком, я повернулась до розглядання браслету. 

- Якщо я взнаю хоча б натяк на роман зі студентами або викладачами, то вилетите без змоги поновлення, - тон ректора був більш ніж переконливим. 

Вийшовши з ректорату до мене направлявся Майкл зі спокійним виразом обличчя, але коли він заговорив, я хотіла щоб Хаос мене забрав.