Читати книгу - "Вмій програвати, Рія Тас"

Свіже повітря холодить, на душі спокійно, чути під вікнами якісь розмови студентів, одним словом гуртожиток оживає. Так добре одній поки до мене не приєднується Михайло. Ми обоє трохи п’яні.

- Олю, а я тобі майже все літо писав – говорить за моєю спиною.

- Так, а я не бачила, дуже багато повідомлень – брешу.

- Олю, ти така? – обертаюся.

- Яка ?

- Гарна, розумна… - від цих слів, у багатьох, як там говорять метелики у животі оживають, серце колотить, а у мене нічого - взагалі. Я не відчуваю ні радості, ні огиди, ні симпатії, ні відрази, немає емоції до цього хлопця, яки ось стоїть та дивиться на мене і в нього сяють очі, можливо це алкоголь, але сумніваюсь, бо так як говорив Михайло говорять до тих хто подобається. Сам хлопець дуже талановитий, розумний, симпатичний, але його нав’язливість мене відштовхує. Він просто не в моєму смаку, ми зовсім різні. 

- Найкраща дівчина, яку я знаю. Давай зустрічатися, ти мені давно подобаєшся - запитання намагаюся ігнорувати. Роблю вигляд, що не почула його через шум студентів внизу та не вимагаю його повторити, але вирішую, якось виправити ситуацію.

- А чому не на Землі? – я що з ним заграю? При цьому ще й злегка посміхаюся.

- А я й не знаю, чому не сказав так – посміхається  - Оль – занадто небезпечна відстань! Всі датчики давно кричать, що я маю це зупинити, але мене ніби паралізувало. З’явився інтерес, а що буде далі? Наближається та цілує. Цілує ніжно смакуючи кожну міліметр моїх губ, не наполягає, але я сама починаю відповідати неквапливо, повільно. Що ж я творю ідіотка, відповідаю, коли поцілунок поглиблюються, а руки хлопця торкаються заборонених зон, я вибухаю.

- Що ти твориш ? – кричу, так що і в самої вуха закладає, це питання я маю задати не хлопцеві, а собі. Відходжу на небезпечну відстань.

- Олюсь, але ж ти сама…

- Я не Олюся і нічого я не сама. Тримай кордони, а ще раз свої руки розпустиш, я тобі їх пераламаю – говорю злісно та роздратовано. Злюся в першу чергу на себе, що піддалася не чарам Гаврилюку, а не відомо чому. Алкоголю, мабуть. Ні. Хотіла, щось провірити. Всі тільки і говорять про кохання, симпатію, ось і я захотіла, але нічого не відчула, зовсім – Мишко, ми різні, нам ніколи не бути разом і я не відчуваю до тебе нічого! Ти ж не знаєш мене, і дозволяєш собі розпускати руки – градус моєї злісті понизився, але не до мінімуму. 
Чи сподобався мені поцілунок скоріше ні, ніж так. Хлопець цілував вміло, дбайливо, але мені не вистачало емоцій. Памʼятаю, що мій перший поцілунок був на багато яскравіший ніж ось це щойно. 

- Я тебе почув – говорить сумно, розвертається та іде.

На балконі стою ще хвилин, двадцять, поки не відчуваю що моє тіло все холодне та тремтить. Коли заходжу до кімнати хлопців вже немає, дівчата вже все прибрали та кожен займається своїм. Вони намагаються, щось випитати, але я не маю сили щось розповідати, втомило мене все це. Ми переводимо тему ділимося своїми думками та засинаємо.

З повагою, ваша Рія Тас. 

Обіймаю кожного. Дякую, що обрали мене.