Читати книгу - "Вмій програвати, Рія Тас"

Телефоную мамі, яка швидко відповідає. З нею говорю не довго, говорю що в мене все добре, речі розібрала, їжу заховала та прощаюсь та і її немає коли вести зі мною бесіди, вона саме пішла в гості до тітки Віти. І у них там також дівич вечір. Зазвичай ми спілкуємось з мамою повідомленнями у телефоні, кожного дня це щось типу, що у мене та в неї все добре, тож, щоб ніхто не хвилювався з нас. А так ми має довгу вихідну розмову, я це так називаю, тоді  ми вже все розповідаємо одній одні, що у нас було за тиждень. Можемо так годинами говорити.

Завершую, виклик, провіряю соціальні мережі поки немає ще дівчат. Стрічка новин нічого цікавого. Одногрупник Михайло, як завжди залишив коментар під моїм останнім фото, яке як викладала днів з десять тому, коли їздила з однокласниками на річку. Я тут сройна, гарна, з розпущеним волоссям у чорному купальнику. Гарно вийшло це мене Алі фотографувала, вона спец у таких справах. Згадую про подругу одразу сумно стає. Заходжу на її сторінку, а в неї декілька сторіс, бачу вона взагалі не сумує, виклана фотку з дівчатами та підписала "мої найкращі".

- Ну, що я готова – з полотенцем на голові заходить Ілона.

- Я бачу! – посміхаюсь – Ти тоді йди займайся картоплею, а я почну поки Катя не прийшла накриватиму на стіл – тільки я це говорю, відкриваються двері і в кімнату забігає Катерина – За тобою, хтось гнався?

- Що? Ні – хитає голову – Поки ходила, знаєте кого зустріла?

- Кого ? – говоримо одночасно з Ілоною, яка почула, що щось цікаве, не поспішає іти – Гаврилюка з сусідньої кімнати. Він же ніби з тобою в одній групі навчається? – дивиться на мене.

- Так, набридливий тип.

- А я б не сказала милий такий.

- Милий, милий, але набридливий. Новини будуть, чи це все ?

- Та будуть, знаєте чого «наша» Настя виселилася? – дівчата її теж не долюблювали. Катя провіряє наше терпіння з Ілоною – Вона тут після того як ми всі роз’їхалися влаштувала таку тусу, що гудів потім весь деканат. Але вечірка вечіркою, але вона тут як нанюхалася якої травки заледве її відкачали. То ж її не тільки з гуртожитку попросили, але і з універу.

- А я завжди говорила, що вона якась обкурена – говорю спокійно, бо я не раз помічала що та Настя цікава на всю голову.

- І що з того, що говорила, ми тут зібралися пити чи кістки перемивати – говорить Ілона з картоплею у руках, яку зібралася іти чистити та готувати.

- О, це точно, обговорити ми зможемо коли вип’ємо! – говорю і після цього Ілона зникає на кухні, а ми з Катьою починаємо готувати на стіл.

Розкладаємо соління,  робимо салат з  свіжих овочів, пиріжки, свіжі фрукти, ягоди. Катя нарізає ковбасу та сир. Все, що привезли все і виклали. Ставимо посуд.

- Цей раз малинова – говорить Катя, коли ставить наливку рожевого кольору. Минулого разу була м’ятна.

- Спробуємо.

- Ось і картопелька, бачу я вчасно – Ілона ставить запашну страву на стіл, аромати неймовірні. Розміщуємося за нашим маленьким столиком.

- У трьох навіть краще, не так тісно – говорить Катя, яка розливає чарівний напій по бокалах для шампанського. А що, ми студенти, що є з того і п’ємо не будемо ми  купувати чарки. Зате ми як аристократки з бокалів.

 - Це точно, а то мені завжди ніжка від стола у стегно давила залишаючи синці –  говорить Ілона.

- Ну, що дівчата, давайте вип’ємо за нас! Та вдалий навчальний рік - підіймаю бокал. 

- І за кохання! – додає фанатка серіалів. Цокаємося п’ємо солодку рідину, вона на смак взагалі не алкогольна, але спочатку, а потім як стрельне в голову і все. Картопелька теж на вищему рівні. Дівчата нахвалють соління.

 - Дівчата, я таке кіно дивлюся, там таке кохання. Такі герої не передати словами - говорить Катя.

- А як називається? – питає Ілона.

-  « Люблю понад усе».

- А героїню випадково там не Тетяна звати? – запитую.

- Так Тетяна і Роман, ще є третій зайвий, про нього не говорю, козел ще той. А ти що тако ж дивишся?

- Та ні, це в мене баба дивиться цей серіал, вони з сусідкою на днях його обговорювали, так я і чула – на мене дивиться Ілона і як ми почнем сміятися до болю в животах.

- Ні, думаю, я таке дивитися точно не буду! – говорить кріз сміх і сльози Ілона.

- От, ви і дурні – образливо говорить Катя.

- Ей, ти чого, ми ж жартуємо. Нормальний серіал, мої ба подобається – ми знову сміємось – У кожного свої вподобання.

- Да ну вас – змахує рукою Катя, а ми з Ілоною помираємо від сміху.

Наш сміх пориває стукіт у двері.

- Ви когось чекаєте ? – запитую у дівчат, вони обидві негативно махаю.

- То це на ваш регіт прийшли скаржитися – говорить Катя та йде відкривати двері.

Нам не видно хто прийшов, ми бачимо лише Катеринину спину, яку вона вирівняла до речі та чоловічі голоси , які поки важко розібрати.

- Дівчата, а до нас тут гості – щебече дівчина. Позаду неї стоїть Михайло та Арсеній з якими ми живемо разом на блоці.

- Привіт – вимовляє Ілона, а я після

- Надіюся, ми не завадимо, Катя говорила у вас тут дівич вечір. Ми вирішили приєднатися – говорить Мишко та ставить на стіл коробку цукерок з шампанським.

- Ключове слово – дівич! – бурчу.

- Так нам  що піти – говорить Михайло, бо Арсен явно трохи розгублений. Зате Катерина вже бігає розтавляє їм тарілки, ну ви таке бачила. Ілоні взагалі байдуже, а мене це страшено бісить. Особливо Михайло, який дуже нав’язливий був все літо, а особливо серпень, майже щодня мені писав.

- Та, що ви хлопці, сидіть! – а Катя ніби розцвіла. Я знаю точно ні Арсен, ні Мишко її не подобають, бо в дівчини є бойфренд, просто вона любить чоловічу увагу.

Для мене вечір зіпсувався, розмови, якісь вже не ті. Я п’ю та їм, сиджу в телефоні. Хлопці щось розповідають, дівчата сміються, а я ніби не з ними. Вирішую вийти на балкон подихати свіжим повітрям.

- Я вийду – говорю та встаю, але сильно ніхто на мене не звертає увагу.