Читати книгу - "Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра"

– Яке безглузде випробування. І що це за ліміти взагалі такі? Та коли я буду королевою, то буду розпоряджатися королівськими коштами як  вважатиму за потрібне, – фиркнула Лана. Зараз крім нас в їдальні навіть прислуги не було, тож їй не потрібно було корчити з себе невинну кицю.

– Коли ти станеш королевою, королівство розориться вже через місяць, – спокійно зазначила Елоїза. Вона вже взяла себе в руки і поводилася як завжди.

    Після обіду я звісно відправилася до Яшки, щоб усе йому розповісти. Впевнена, що він мене чує і навіть знаю, щоб він мені відповів. Сказав би що і ніколи не сумнівався в моїх талантах і куди тім татовим квіточкам братися до знаменитої Невловимої Ді.

    А ввечері до мене, як і обіцяв, прийшов Рейнар. І навіть не порталом, а просто через двері. Постукати, що правда, забув. Просто зайшов як до себе в кімнату. Ну звісно, тут все його і ця кімната теж.

– Доброї ночі, ваша величність, – привіталася попиваючи вечірній чай зі смачнючим печивом, що принесла мені Боня. Тепер в мене теж була вітальна зона з маленькими диванчиками та продовгуватим столиком між ними. Король сів навпроти мене і прихопив печиво зі столика.

– Ти хіба не боїшся їсти на ніч як інші вігесси? – зацікавленно запитав він.

– Я ж маю магію тіла, тому пишні форми в мене можуть бути тільки якщо я сама того захочу. Чаю? – гостинно запропонувала я.

– Можна і чаю, – погодився Рейнар. – Я здається вже говорив як тобі пощастило з такою рідкісною магією.

– Так. Доречі забула спитати, як твоє магічне відновлення? – стурбовано запитала я, пригадавши слова Жреця про вигорання. 

– Відновився вже майже на половину. Яніс, так Жреця звуть, дуже мені в цьому допомагає. Думаю скоро буду повністю в нормі, – пояснив король. А я тим часом розлила чай по чашкам. 

– Як випробування пройшло? Я ще не мав часу переглянути трансляцію, – запитав Рейнар

– А ти як думаєш?

– Думаю, ти точно шокувала їх своїм не стандартним хаврорським мисленням, – припустив король.

– Нормальне в мене мислення і моя ідея всім сподобалася… – я  коротко переказала Рейнару що я там понапридумувала.

–  Дуже хороше рішення. З тебе б вийшла чудова королева, – похвалив він мене.

– Дам твоїй Елоїзі декілька уроків потім, – трохи гірко відповіла я. І хотіла ж щоб слова іронічно звучали, а вони чомусь були гіркими.

– Поживемо-побачимо, – загадково зазначив король і змінив тему. – Нам пора приступати до наступного етапу нашого зближення, Адалін.

– І що це за етап? – трохи боязко запитала я.

– Лана має застукати нас за поцілунком, – промовив король а я ледве чаєм не захлибнулася та замахала головою на знак незгоди. 

– Треба Адалін, це важливий і невідємний етап нашої роботи, – дуже серйозно запевняв мене король. – І чого ти так перелякано дивишся на мене? Не їсти ж я тебе буду (може хіба що понадкушую ). А як ти собі уявляла? Як вона має повірити в занадто близькі стосунки між нами? Треба щоб вона все на власні очі побачила. Звісно ж це вийде випадково. Між нами тільки спільна справа Адалін, я пам'ятаю. Тим більше ми вже й репетицію проводили на даху. Не думаю, що можуть виникнути якісь проблеми з цим. Хіба що… може в тебе до мене є якісь почуття?

– Які почуття? Ніяких почуттів немає, – дуже, як на мене, правдиво зіграла я.

– От і добре. Може звісно ще провести декілька репетицій, якщо ти хвилюєшся щодо кінцевого результату, – знову ж таки з самим серйозним виразом обличчя запропонував цей провокатор. 

   І що тут скажеш? Як відкараскатись від цього поцілунку? Король все логічно пояснив і я справді розумію, що поцілунок допоможе нам. Після цього Лана точно повірить в нашу близькість з королем. Все розумію та як би я справді нічого до нього не відчувала, то і проблем не виникло б. А так, я ще  ж від першого нашого поцілунку не відійшла. До сих пір згадую вечорами його солодкий смак. То як я цей переживу? Що я буду робити, коли все закінчиться? Як житиму далі? 

– Обійдемося без репетицій, – все що я сказала королю, а потім по діловому розпитувала план наших дій. Заховалася за маскою професійної хаврорши. 

  Рейнар лише підозріло спостерігав за мною. Певно хотів вивести мене на емоції, але це не так і просто. Я знаю, що в нього є якісь почуття до мене. Відчувала це тоді, на даху. Та також я ясно розумію, що цим почуттям не можна давати волю. Нічого доброго вони нам обом не принесуть. Ми з різних світів і прийде час, коли кожен повернеться у свій світ.