Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

Все... Тепер мій шлях веде в педагогічний. Як у батьків... 

Я не попрощалася з Полем, і мовчки пішла додому, чекати на батьків з роботи, а коли вже плакала в своїй кімнаті, то полізла в сумочку за серветками, і побачила дещо стороннє. Зв'язка ключів, перев'язана синьою стрічкою, до якої прикріплена записка. Витерши сльози, щоб було краще видно, розгорнула папірець:

"Не питайте, яким чином я потрапив у вашу сумку. Я не хочу, щоб ви сприймали мене, як негідника. Це ключі від мого будинку. Якщо ви впевнені в своєму рішенні, то вам не буде складно піти назавжди, повернувши їх мені, але якщо маєте сумніви – буду радий зустріти вас в себе вдома з готовою вечерею. Таємниця вашої кімнати прагне бути розкритою". 

Крістоф мій особистий змій-спокусник. Дочекатися батьків і прийняти свою педагогічну долю, або зібрати необхідні речі, поки батьки не повернулися, та втікти під крило мсьє Шері, накопичити грошей, і йти до своєї мрії?

За лічені хвилини я поскидала свої речі в рюкзак, і поїхала назад, в дім Крістофа, хоча до його повернення залишалося ще багато часу.