Читати книгу - "Гарантія на кохання, Tama Lisn"

- У мене практика ще не закінчилася.

- Може, спустимося випити, побалакаємо?

- Давай іншим разом, надто важкий день, хочу відпочити.

- Гаразд. - Погодився, але помітила роздратування на його обличчі. - До речі, там твої речі привезли.

- Добре, допоможеш принести?

- Загалом їх віднесли до нашої спальні. - Дивиться винуватим поглядом, хоча припускаю, він таким не почувається.

- Що ти маєш на увазі? Ти ж пам'ятаєш свою обіцянку?

- Я мав на увазі лише те, що сказав. Погодься, було б дивно, якби я попросив розмістити наші речі в різних кімнатах. Я вважаю за краще, якщо ти переберешся до моєї кімнати, точніше до нашої спальні, вже сьогодні.

- Ні. - Категорично відповіла. - Скажемо всім, що в мене мігрень і я хочу побути сама.

- Послухай, я тебе чудово розумію. Мені самому дуже дивно жити в одному будинку зі сторонньою жінкою, вже не говорю, щоб ділити одну спальню на постійній основі. Я затятий холостяк і навіть уявити не міг, що колись одружуся. У будинку постійно перебуває повно народу і незабаром підуть чутки. Я не хочу вкотре з'ясовувати стосунки зі своїм батьком. Він тільки-но примирився з тим, що я одружився за день, а як я поясню, що моя дружина спить в окремій кімнаті?

- Ти зараз серйозно, ти не хочеш з'ясовувати стосунки з батьком? А як же я? Можна подумати, це тебе продали як шматок м'яса на базарі. Та я своєму батькові соромлюся у вічі дивитися. Я, між іншим, теж своє життя собі інакше уявляла.

- Сталося те, що сталося, і треба якось звикати. - Його слова супроводжує тяжкий видих, та набравши повні груди повітря, він продовжив. - Вчинімо так. Ти йди до спальні, а я сьогодні переночую в кабінеті. Мені однаково треба підготувати документи до завтрашньої зустрічі, а потім вирішимо, що робитимемо далі, може диван якийсь поставимо. Хоча ліжко там досить велике тож за свою честь можеш не турбуватися — я пам'ятаю свою обіцянку.

- Краще диван. - Тяжко зітхаю, але погоджуюсь.

- Добре. Ходімо, бо ти зараз себе ще більше накрутиш.

Мене діймають невиразні сумніви, але я піднялася і пішла слідом за чоловіком, біля дверей, тепер уже нашої спальні, він зупинився.

- Дружину належить переносити через поріг будинку. - Запропонував мені.

- Ми вже в будинку, годі знущатися. - Подивилася на нього поглядом, що спопеляє. Дивно, що Олександр ще не горить у пекельному вогні.

- Хотів якнайкраще, - ржучи, відчинив двері. - Прошу!

З побоюванням зайшла до кімнати й обвела її поглядом. Спальня досить велика, виконана у світлих тонах. Вікна виходять на внутрішній двір, також є вихід на балкон. До речі, тут вікна більші ніж із парадного боку. Вазони в діжках розставлені по кутках, є величезний комод та дзеркало. Є столики для ліжка, а на них фарфорові вази. На підлозі світлий килим, на стелі величезна люстра. Загалом, все як у людей. Коли мій погляд упав на ліжко, я трохи зніяковіла. Саша весь цей час спостерігав за мною і моє збентеження не залишилося непоміченим.

- Тут поставимо диван. - Випалила я.

- Добре. - Посміхається у відповідь.

- А де мої речі?

- Ось гардеробна, - відчинив одну з дверей. - Твої речі тут. Їх розклали на полиці.

- А зошити та все інше?

- Подивися, там ще лишилися не розібрані коробки. Ванна кімната там. - Вказав на зачинені двері.

- Я розберуся.

- Гаразд не буду заважати. Піду, попрацюю.

Він вийшов, а я залишилась у кімнаті одна. Завтра потрібно підібрати диван, адже місця для нього тут дійсно вдосталь, а взагалі, кімната дуже гарна – затишна.

Коли вийшла на балкон, у ніс вдарило тепле літнє повітря перемішане із тонким ароматом троянд, їх із цього боку подвір'я росте досить багато. Цікаво, хто доглядає за всіма цими прекрасними рослинами? Боковим зором помітила Олександра. Він вийшов надвір й стоїть на містку біля ставка і курить. Не помічала за ним такого раніше.

А ніч сьогодні ясна, небо посипане зірками. Чоловік теж дивиться у темну далечінь. Помітивши мене, пішов до будинку, я теж повернулася до кімнати. Треба лягати спати, сподіваюся, Сашко не надумає повернутись серед ночі. На всякий пожежний перевірила двері спальні, вони зачиняються зсередини, о диво. Зачинила замок на кілька обертів. Довіряй, але перевіряй, як кажуть, хоча ключ у чоловіка, певно, є.

Знайшла свою найзакритішу піжаму і попрямувала в душ. Потім розстелила ліжко, воно й справді величезне, і з превеликим задоволенням залізла під ковдру. Дуже зручно, справжня райська насолода. Так, стоп, завтра на практику, треба завести будильник. Маю сумнів, що мені вдасться заснути, але треба хоч спробувати. Мені потрібна ясна голова.

Як на зло, у голові крутиться весь сьогоднішній день. Я бачила, як Сашко, мій батько та Береговий виходили на якийсь час. У руках Михайла Ігорьовича була тека, значить контракт вони все-таки підписали й це добре.

Разом із цими думками я заснула. Сон та знемога взяли своє.