Читати книгу - "Провальні канікули, Елла Савицька"

Бездушний громила. Я знову спробувала вирвати руку, чим, найімовірніше, тільки заробила синці на шкірі, адже він тільки сильніше вчепився в мене своїми пальцями.

- Та як я заплачу, якщо гроші були в рюкзаку!? Ви тупий, чи що? Дайте мені його наздогнати, і я заплачу за ваш чортів обід!

- Αга, розбігся. Я тебе відпущу, а ти потім звалиш. Ні, так не піде. - Я готова була заплакати, бо розуміла, що тепер уже навряд чи наздожену того хлопчиська, і все, що в мене залишилося - це телефон.

Господи, у мене навіть немає паспорта. Я в чужій країні, без паспорта, грошей і картки. Приречено з'їхала на стілець і уткнулася головою в долоню, бо іншу все ще не відпускала ручища мужика.

- Ходімо зі мною, - він потягнув мене за руку, змусивши встати і, як у тумані, піти за ним. Як же так? Невже я, все-таки, провалила свою першу поїздку і не виправдала ні своїх надій, ні батьків? В очах уже стояли пекучі сльози, але найжахливіше, як виявилося, було тільки попереду.

Здоровань завів мене в якийсь кабінет і зачинив двері. За столом сидів чоловік, не можна сказати, що презентабельної зовнішності. Звичайна сорочка, розстебнута зверху, навіть, по-моєму, з малюнком пальм. Усміхнений, але погляд хитрий і сальний. Мені він абсолютно не сподобався, і щось усередині почало підказувати, що я щойно крупно вляпалася.