Читати книгу - "У пошуках проклятої королеви, Ляна Аракелян"

Пресвітлі боги, у скількох юнаків та дівчат перегорить магія! Ще гірше, якщо вони стануть самоучками. А найгірше, якщо вони потягнуться до джерела, а воно поглине їх. Джерело... цікаво, а як дізнатися, що воно прокинулося? Які ознаки пробудження? Як зрозуміти, що потрібно контролювати магію? Хотіла запитати в Германа, але він, усміхаючись, солодко спав. Це егоїстично, але мені дуже хотілося вірити, що саме моя скромна персона викликала усмішку. Я вирішила теж трохи подрімати, летіти ще дві години. Й невідомо, що чекає на нас в академії. Тому дуже акуратно, щоб не розбудити, підлізла під руку Гері та вмостилася на його колінах, підклавши під щоку долоні. Коханий спочатку здригнувся, думаючи, що я знову намагаюся щось розгледіти внизу, а потім заспокоївся і обійняв. Так ми й спали до самої столиці.

Ситів зустрів пронизливим вітром і мерзенним крижаним дощем. Рані з Васею і Ши вирушили одразу в таємну поліцію. Василь сказав, що на відміну від Кхибри, у Ши-Ранси ніхто не питатиме дозволу на накладення закляття вірогідності. Виявляється, з усіх випадків бувають винятки. І попередив, що мене можуть викликати на допит. Я до цього готова. Як і готова під будь-яким закляттям світу підтвердити те, що бачила вночі.

Найприємніші новини чекали в таверні «Клич вепра». Пані Армілсім стримала слово, подивилася Єрошку та провела надскладну процедуру! Їй довелося зламати братику хребет наново. Бо милорика хоч і загоїла рани, але не в змозі була виправити біду, якої наробила «матінка».

Пані Армілсім занурила Єрошку у глибокий транс, в якому й зламала хребта. Потім обережно, мов порцелянову чашку склала його. Після чого тримала його у трансі ще день. А коли впевнилася, що його життю нічого не загрожує, вивела з цього стану. Єрошці зробили спеціальний жорсткий шкіряний корсет. Підросте трохи – зроблять новий. Ні я, ні батя, ні тітка не пошкодуємо жодних грошей на це. Йому цілий рік треба ходити у ньому.

Та найголовніше – Єрошка міг рухатися і навіть пішов до місцевої школи, чому вся наша сім’я дуже раділа. Уся – це я, батя, тітка Палажка і... Герка. На цих вихідних ми планували з’їздити до Горпини. Та так затрималися: медовар уже розпочався і за тиждень у Ситові мав розгорнутися грандіозний ярмарок, на який з’їжджався народ з усіх куточків Лартіони й не тільки.

А от в академії відбулися не дуже приємні перестановки. Ректора пана Річарда Бланца тимчасово відсторонили від посади. І академію очолював... Шрам, професор Грондер Вікк. Чесно кажучи, не дуже приємна перестановка. І невідомо на який термін пана Бланца відсторонено. Зрозуміло, що ректора покарали через Ютару. У гуртожитку висіло оголошення, що ввечорі нас усіх чекають в актовій залі, в академії запроваджено нові правила, з якими виконувач обов’язків ректора пан Грондер Вікк та архімаг Лартіони пан Карліан Ясноокий, усіх мають ознайомити.

Орсяна досі не повернулася. А може, поверталася, та нас із Кхиброю не було. Треба поцікавитися в Ейї, що вона знає про нові спалахи епідемії. Чи правда, що в Боровиковому її немає? Гномці я не довіряю, у неї рулетка замість очей крутиться, сподіваючись зірвати головний приз.

Як я й обіцяла богиням у короткій, але дуже небезпечній подорожі – зібрала два кошики найкращих фруктів і випічки та віднесла до Храму Всіх Богів, де все розділила на три частини: одну поставила перед Аргіною, другу – перед Рокнесгер і третю – перед Акріденою. Запалила золоті свічки та віддала хвалу та подяку богиням за участь у моєму житті й долі. Авансом попросила і надалі не відвертатися від мене. А ще… ще попросила за Скріраніеля. Бо він хороший ельф і заслуговує на кращу долю. Свічки разом яскраво спалахнули й мармурова статуя Аргіни осяяла зал яскравим білим сяйвом. Богині мене почули й прийняли підношення! Моя віра стала ще міцнішою. Напевно, жителю будь-якої країни дуже важливо знати, що богині або боги благоволять йому. Навіть якщо він сто разів помилиться і вибере не той шлях, вони за руку виведуть його до світла.

До гуртожитку я поверталася в піднесеному настрої. Дорогою зайшла в кондитерську, де довго обирала тістечко, зрештою зупинилася на шоколадному, з вершковим кремом і цукатами. Але насолодитися смаком не дали: перед воротами академії стояла знайома чорна карета, біля якої ходив туди-сюди Василь. Я все зрозуміла. Настрій різко погіршився. Ні, я готова свідчити проти Ши-Ранси, але давати свідчення під закляттям – страшно.

– Руто, привіт! – привітався сищик. – Начальник таємного розшуку бажає допитати тебе під закляттям вірогідності.

– Мені страшно, – чесно зізналася я.

– Не бійся. Насправді, це звичайна процедура...

– А без закляття можна? – перебила я його.

– Ні, нам потрібна абсолютна правда.

Я зітхнула і сіла в карету. Слідом за мною сів і Василь. Ми вирушили до відділку. Всю дорогу я поглядала на коробочку із заповітним тістечком і розуміла, що апетит кудись зник разом із гарним настроєм.

Мене привели в знайому порожню кімнату з прямокутним столом і трьома стільцями. Вася вказав мені на стілець і простягнув у долоні пляшечку сопільника. Я випила, продихалася і з нетерпінням втупилася на двері. Чим швидше все це закінчиться, тим я швидше вийду звідси. Але зі спогадів виринула самотня фігура Скріраніеля, який тримався з останніх сил. Ні, я повинна допомогти йому, як він колись допоміг усім нам, рятуючи від голоду не тільки наш рід, а й ціле містечко.

Конвой завів до кімнати Ши-Рансу все в тих самих кайданах і нашийнику, за нею увійшов знайомий лисуватий товстун слідчий з текою під пахвою, який не так давно допитував Кхибру.