Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

Його очі розширилися у здивуванні – такому сильному, наче це не він відправив їй квиток до Аніру. Він несвідомо протягнув руку вперед – до неї, але не зробив і кроку. 

 – Айзо… – тихо сказав Тесей, наче не вірив своїм очам. 

Вона не встигла нічого відповісти. Тільки дивилася на нього, наче бачила вперше; наче якби вона відвела погляд, він би знову зник. Айза нічого не сказала – не до того, як Тесей кинувся до неї через кімнату, стискаючи у обіймах, притискаючи її лице до вигину своєї шиї, цілуючи її пристрасно, як наче їхня розлука тривала роки, а не якийсь тиждень. 

 – Айзо! – знову повторив він, ніби це ім’я було якимось дуже важливим закляттям. Айза відчула, що він провів тремтливою рукою по її щоці – тій, де була рана, але тепер залишилося тільки вже покрите неприємною скоринкою садно. 

Тесей розгладив її волосся, провів по руках і передпліччях, взяв за долоні і подивився їй у очі. Його дихання все ще перепліталося з її власним, і їхні губи були так близько, наче вони і не розривали поцілунку. Одного тільки цього вистачило, щоб Айза розплакалася. 

 Тесей знову притиснув її до себе, трохи розгойдуючи в обіймах. 

 – Ну, ну… Все добре, любове моя. Все гаразд. 

Чомусь ці слова викликали у Айзі тільки нову хвилю сліз. 

 – Ти, – вичавила вона з себе і захлинулася схлипом. – Зник! 

Тесей тихенько зашепотів їй щось у потилицю, продовжуючи гладити волосся і обіймати. 

 – Пробач мені, – сказав він трохи голосніше. – Пробач. Я правда не мав вибору. 

Айза трохи відсторонилася – не настільки, щоб відпустити Тесея, але так, щоб бачити його лице. 

 – Що сталося? – запитала вона. – Я маю на увазі… після того, як я-

Продовження було не потрібне. Лице Тесея викривилося у болючій гримасі, і він сильніше стиснув долоні Айзи. 

 – Ти… втратила свідомість. Горіла. Але ритуал спрацював, і кладовище заспокоїлося. Мені довелося зламати щит навколо кладовища – тут ти була права, – Тесей повільно видихнув і подивився на неї – з болем, якого Айза не хотіла би бачити. – Ніхто не збирався нас рятувати. Це було контрпродуктивно.

Айза кивнула, але не змогла стримати табун мурах, що пробіг її спиною. Одна справа – думати, що це те, що зробив би Рубчик, і зовсім інша – знати, що він і справді покинув їх там, готовий пожертвувати двома своїми некромантами без навіть однієї спроби їх врятувати. 

Тесей ніжно погладив її по вцілілій щоці. 

 – Я відніс тебе до цілительського дому. Вони не… – йому довелося зупинитися на довгу мить і подивитися кудись назад, за Айзу. – Вони не знали, чи ти виживеш. Тільки на третій день ти стала просто несвідома. І тоді я вже не міг довше ігнорувати виклик від короля. 

Айза миттєво випрямилася в Тесеєвих обіймах. 

 – Від його величності? 

 – Так, – з неприємною посмішкою відізвався Тесей. – Король наказав пришвидшити ремонт залізниці – тільки щоб його люди могли скоріше доправити мене до палацу. 

 – І… як все пройшло? – трохи нервово запитала Айза, по-новому оглядаючи Тесея. Після одного скандалу з королем і відразу ж інший – це не могло бути добре, навіть для такої людини, як Тесей. Але, хоч він і виглядав трохи блідим, на лиці його блукала спокійна посмішка. 

 – Добре. Звісно ж, добре. На нас обох, вважай, перевернувся ріг достатку – ми тепер герої, – посмішка Тесея стала хіба що трохи іронічною. – І, звісно ж, я зробив усе, що міг, аби довести його величності, хто ж насправді заслуговує на всі нагороди. 

Тесей подивився на неї з такою теплотою в погляді, що Айза і не сумнівалася – він говорить точно не про себе. 

 – Ми зробили це разом, – сказала вона категорично, але Тесей похитав головою. 

 – Ось тільки при смерті чомусь опинилася саме ти. Прийми це, Айзо. Ти врятувала місто – і тепер заслуговуєш на винагороду. 

З цими словами він відірвав руки Айзи і обвів ними кімнату – як наче саме вона і була винагородою. 

 – Що ти маєш на увазі? – тихо запитала вона, не насмілюючись повірити. Це ж не могло бути правдою, так? 

 – Невже ти не читала надпис перед входом? – поцікавився Тесей із лукавою посмішкою. – Я взяв на себе сміливість придумати назву твоїй новій некромантській агенції – яку так щедро профінансував його величність за усі твої заслуги перед короною. 

Ще день тому, коли пані Серпик пообіцяла вилікувати Кіта, Айза не думала, що може стати щасливішою. Головне її бажання здійснилося, вона не могла просити про більше. Ще пів години тому, коли Айза знову побачила Тесея – з цим його абсолютно закоханим поглядом – вона ще раз подумала те саме. 

Але зараз… 

О, Айза ще ніколи в житті не була такою щасливою. 

 – “Ялів”? Це – справді твій найкращий варіант? – все ж запитала вона зі сміхом і крізь сльози, які несподівано полилися з очей. 

Тесей подивився на неї здивовано. 

 – Що? – він мить подумав. – Ох, ці нероби! Все ще не закінчили, а я ж просив, щоб усе було готове до твого приїзду! Це має бути “Ялівець”, – зрештою сказав він, знову повертаючись до Айзи.