Читати книгу - "Повстала з попелу, Делісія Леоні"

Стражники переглянулись. За півгодини я вже стояла на порозі королівського кабінету. У кріслі, навпроти мене, сидів Деміан. Він змінився. Сильно схуд. Здається, рани мучили його, і я подумки посміхнулася. Хотілося б, щоб він усе життя жив із такими муками.

Але, незважаючи на біль та змучений вигляд, на його обличчі було щире здивування та… настороженість. Мене охороняли двоє солдатів, і Деміан не поспішав залишатися зі мною наодинці.

— Ви тільки подивіться, хто повстав з попелу, — з отруйною усмішкою промовив він.

Вибирайте собі свого Хаоса)))

З ним мені дуууже тяжко) Хотіла би першого, але здається якось віку замало))) Але мур-мур-мур)))

Дякую всім, хто шукає для мене свій Хаос)) Буду рада вашим візуалізаціям!)