Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Поліна з жахом дивилася на те, що залишилося від артефакту, і боялася навіть очі підняти на Рональда. Тепер їй точно кінець. Але перш ніж остаточно впасти у відчай, все ж таки крадькома перевела погляд на короля. Як не дивно, вираз його обличчя не був кровожерливим, хіба що в сірих очах на секунду промайнуло щось підозріло самовдоволене, навіть торжествуюче. Ага, святкує перемогу. Так, цей бій Поліна з тріском програла.

— Магія Шеой, — незворушно констатував Рональд, кивнувши на жалюгідні рештки Сфери.

Так незворушно — немов математичка, що видряпує крейдою на дошці формули і завершує свої нудні викладки фразою: «Що і треба було довести!».

— Тільки користуватися нею ви не вмієте, — додав він так само спокійно і десь навіть повчально. — Магія Шеой покликана керувати артефактами, оживляти їх, надавати їм нові магічні властивості, а не кришити їх у порошок.

Такого повчального Рональда Поліна ще не бачила, і, чесно кажучи, здивувалася, зовсім не знаючи, як поводитися далі.

— Нічого. Я особисто проведу для вас кілька уроків загальної магії. Тільки ось із магією Шеой вам доведеться розбиратися самостійно. Тут ні я, ні хтось інший вам не допоможе. Шеой вважається втраченою. Представників не лишилося. Крім вас.

Щось подібне про магію Шеой Поліна вже чула, але все одно не розуміла, куди хилить Його Величність.

— Власниця такого рідкісного дару повинна працювати на короля, — добив він її несподіваною заявою. — Тим більше, що крім магічних здібностей ви продемонстрували рідкісну стійкість. Показали, що не піддаєтеся тиску і здатні зберігати холоднокровність у критичних ситуаціях.

Поліна нервово ковтнула. У голові панувало страшенне сум'яття. Вона вже подумки підготувала себе до знайомства з місцевими казематами, а їй раптом пропонують вступити на службу до короля? Хоча слово «пропонують» тут, звісно, недоречне. Монархи не пропонують, вони наказують.

— Думаю, можу одразу призначити вам третій ранг, — ніби між іншим зауважив Його Величність. — А старатиметеся, з часом підвищу до другого.

Поля вухам своїм не повірила. І все ніяк не могла збагнути, що спричинило таку різку зміну настрою короля. Хвилину тому він вбивав поглядом, а зараз випромінює якщо не доброзичливість, то принаймні милостиву поблажливість. Це його так вразили здібності Поліни? Приголомшений її рідкісним даром? Шосте чуття підказувало, що щось тут нечисте. Десь криється якась витончена каверза. Ось тільки де?

Рональд знову викликав секретаря. Бідолашний Ферміль спав з лиця, коли побачив, на що перетворилася Сфера Гольца.

— Ретельно збереш усе до найдрібнішої порошинки, — наказав король, — і відправиш у Храм Червоних Світил пресвітлому артефактору П'єліму. Сподіваюся, йому вдасться відновити Сферу. Але це потім. Спочатку віддай розпорядження головному камердинеру — нехай подбає про те, щоб моєму новому придворному магу відвели кімнату та виділили особисту прислугу.

І так здивоване обличчя Ферміля витягнулося ще більше, коли він зрозумів, кого тут називають «новим придворним магом».

— Буде виконано, — незважаючи на подив, чітко відрапортував секретар. Що тут скажеш — професіонал. — Ідіть за мною, — звернувся він до Поліни.

Двічі її просити не довелося. Вона з радістю попрямувала за Фермілем. Ще б пак! У світлі всього, що сталося, Поля і не сподівалася вийти з кабінету Рональда живою. Невже він її відпускає?

— Завтра на світанку чекаю на вас тут, — кинув наостанок Рональд. — Проведу перше заняття.

Прозвучало підозріло зловісно та багатообіцяюче.

Ідучи за Фермілем коридорами палацу, Поліна мимоволі прокручувала в голові розмову з Рональдом. Не виходило зрозуміти мотиви короля. Адже він хотів її допитати, дізнатися все, як він висловився, «від початку до кінця». Їй здавалося, що він бачить у ній брехуху та злочинницю. І раптом змінює гнів на милість. Призначає своїм штатним магом та відправляє відпочивати до завтра. Чому? У Поліни склалося враження, що вона навіщось потрібна Рональду. Саме тому він і не став відправляти її у каземати до дізнавачів. Невже справді через її дар?

Старший камердинер на прохання Поліни відвів їй кімнату, яка була по сусідству з кімнатою Глорі. Кульбабка ще не спала — чекала Полю. Ох, і здивувалась, коли почула новини. Вони обидві не знали радіти чи засмучуватися. Їхня мрія про тихе спокійне життя в родовому замку батька Глорі поки що відкладалася. Але все ж Поліна розсудила, що попрацювати магом у короля — не така вже й погана перспектива. Напевно, оклад платять пристойний. Можна назбирати грошей, стати незалежною і ось тоді вже поїхати з Кульбабкою в Дюрей-ла-Пласі. На цій оптимістичній ноті Поліна і відіслала Глорі спати. А сама почала обживати нову кімнату, паралельно терзаючись сумнівами — що за підступ підготував Рональд.

Слуги вже перенесли речі Поліни з дорожньої карети до її нових покоїв, але розбирати скрині поки що не хотілося — зачекають до завтра. А ось одну річ підмивало вийняти — скриньку. За час подорожі Поліна жодного разу не скористалася нею — ситуація не дозволяла. Але, можливо, тепер саме час? Зважаючи на все, магія у Поліни залишилася ціла і неушкоджена, і скринька має спрацювати. Поля не проти була б таємно навідатися до Рональда. Раптом він зараз із кимось розмовляє, віддає якісь накази, з яких стане зрозуміло, що він задумав щодо Поліни. Хоча, звичайно, це було дуже небезпечно…

Роздуми перервав обережний стукіт у двері. Хто б це міг бути? Пізнім відвідувачем виявилася служниця. Знайоме обличчя. Здається, Лютті працює в особняку Тайлера.

— Пані, мене прислала Елайза. Просила передати вам записку, — тихо прошепотіла Лютті і, вклавши в руку Поліни невеликий аркуш паперу, швиденько вийшла.

Поля з цікавістю розгорнула записку та пробігла очима. Залишалося тільки знизати плечима — нічого не зрозуміла.

Я знайшла ту книгу, про яку ти питала. Але поки що не можу тобі її передати, як обіцяла. Сюжет виявився настільки цікавим і повчальним, що захотілося прочитати самій.