Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

 – Не варто, Айзо. Це справді дрібниця. Але… мушу поспішати і вирушати вже зараз. 

Пані Серпик кинула стривожений погляд у вікно – на залюднену вулицю, наче боялася там когось побачити. Айза не стала запитувати – зрештою, це була зовсім не її справа, і не мала вона права втручатися у життя пані Серпик після того, як та зробила для неї найцінніший з можливих подарунків. 

Відьма востаннє стиснула руки Айзи. 

 – Можливо, наші дороги ще перетнуться, – сказала вона із легкою посмішкою, а після цього встала з ліжка і почала одну за одною зменшувати сумки і закладати їх до наплічника. 

Вона все ще була одягнена у блідий, сірий одяг – зовсім відмінний від того, в якому Айза вперше її зустріла. Та тільки зараз їй не здавалося, що це псує її. Ніщо не могло затьмарити чисту красу лиця і постави пані Серпик; навіть якщо вона хотіла злитися із натовпом завдяки одягу, їй би не вдалося. 

Був у ній дивний аристократизм, який видавав її з головою. 

Вона кивнула Айзі і посунула до виходу – без жалю і зайвих прощань. 

 – Зачекай! – несподівано вигукнула Айза, теж піднімаючись із чужого ліжка. Пані Серпик розвернулася через плече і трохи підняла брови у німому запитанні. – Як… Як тебе звати? Насправді? 

Відьма схилила голову, розглядаючи лице Айзи. 

 – Магда, – легко сказала вона, а після цього вийшла з кімнати. 

Айза чула її кроки на гвинтових сходах, а потім вони затихли за скрипами старої підлоги. Магда Серпик – якщо це тільки було її справжнє прізвище – пішла. 

Айза зачекала в кімнаті, де жила відьма, ще кілька хвилин. Збентеження і радість переповнювали її, але слабкість не відступала. Можливо, їй доведеться мати з цим справу протягом наступного сезону. 

Поверталася до Тесеєвої квартири Айза повільно. Вона не могла не думати, куди пішла відьма. На північ? Єдине місто, яке вартувало там будь-якої уваги – це прибережний Воль-Мунат. Айза колись чула, що там дуже красиво. 

Єдине, що вона знала, так це те, що пані Серпик – Магда – їй збрехала, принаймні у одній речі. Айза всім своїм єством відчувала, що це була їхня остання зустріч. Відьма зцілить її брата і поїде, і вони вже ніколи не перетнуться. 

Задумана, Айза піднялася сходами Тесеєвого дому і вже зняла з шиї ланцюжок із ключем, коли помітила перед порогом підкинутого листа. 

Коли вона піднімала його, відчула, що її пальці трохи дрижать. Це мав бути Тесей. Хто ще, окрім нього? 

Айза навіть не стала заходити до квартири, щоб розірвати конверт з дорогого білосніжного паперу. 

Втім, всередині не було листа. Там не було жодного слова, написаного рукою Тесея. Натомість там був… 

Квиток. На потяг до столиці, Аніру – датований на вечір середи. На сьогодні.