Читати книгу - "Повстала з попелу, Делісія Леоні"

— Тулай встигне, він врятує мене. Ти маєш вірити у свого сина, Хаосе, - посміхнулася мені Торі і подарувала свій ніжний поцілунок.

Два дні Тулай майже з ранку до пізнього вечора навчав свою сестру контролювати та користуватися своєю силою. А також показав кілька прийомів із кинджалом. Я спостерігав за ними збоку. Торі мала навчитися цього. І єдиним, хто міг її навчати, був її брат. Мій план спрацював для них двох. Знаю, що Торі потім сильно обурюватиметься, але… я збожеволію, якщо я відпущу її до Деміана. І буду себе ненавидіти до кінця життя, якщо з нею щось трапиться, якщо він завдасть їй зло, якщо він просто доторкнеться до неї ще хоч раз!

Цього вечора я вже знав, що настав час. Чекати, коли з'являться наші гості було небезпечно. Було й так досить дивно, чому досі не прийшли за нею, якщо змогли активувати її татуювання. Точніше сказати, дивно не було. Найімовірніше, Деміана мучили рани. Рани, які могла б вилікувати лише Торі… Чи знав він, що саме вона могла його позбавити мук? Все ж таки я сподівався, що Рейлі допоможе сам своєму «підопічному».

Після вечері дівчина вирішила прийняти ванну. Я налив вина і підмішав у її склянку сильнодіючий снодійний, який дав мені Цортіс. Коли Торі повернулася до мене, то здавалася дещо здивованою і збентеженою.

Я підійшов ближче і торкнувся її обличчя рукою. Рани останніми днями все менше мене турбували. Цортіс вправно лікував мене своїми зіллями та травами. Всередині мене розгорялося бажання, дивлячись на таку ніжну, тендітну, найулюбленішу та найбажанішу дівчину. І в той же час я не квапив події, розуміючи, що… Торі потрібен час. Я бачив у її очах якусь нерішучість, страх, але водночас і кохання.

Я торкнувся її губ, і дівчинка відразу ж відповіла мені, пригорнувшись сильніше. Солодкий, хвилюючий поцілунок, що подарував стільки почуттів, стільки спогадів про її тіло.

— Я не поспішаю, кохана, - прошепотів я, відриваючись від її губ і цілуючи кожну клітинку на обличчі, спускаючись до її витонченої шийки, шепочучи біля самого вушка, - я просто хочу, щоб ти була поряд зі мною.

— Я… я не знаю, — видихає вона. – Та й твої рани…

— Так, мої рани мене ще турбують, ти маєш рацію. Тому тільки поцілунки, кохання моє, - почувши її невпевненість, моє серце стислося. І вона ще насмілюється заїкатися про свій божевільний план?! – Хочеш вина?

Торі кивнула, і я приніс нам склянки. Ми затишно примостилися на ліжку, напівлежачи, притулившись один до одного і повільно насолоджуючись напоєм.

— Ти не образився? – почув я боязкий голосок.

— Я тебе дуже кохаю і сильно хочу, Торі, але навряд чи зараз найкращий час. Я хочу запам'ятати наш з тобою перший раз, хочу запам'ятати кожну хвилину насолоди, а не... біль в різних частинах тіла, - посміхнувся я.

Дівчина провела пальчиками по моїх грудях, обвела рани, досі перебинтовані. Я не хотів квапити її, якщо вона була ще не готова.

— Я помщуся йому за все…

— Звичайно, кохана моя, - посміхнувся я.

— Вибач, щось так спати хочеться… — сонним голосом промовила Торі і за хвилину вона вже міцно спала.

Я знав, що вранці Тулай і його люди спускаються снідати в один і той самий час. Мені потрібно було скористатися цим коротким проміжком, щоб забрати Торі. Я визирнув у порожній коридор і повернувся за дівчиною.

— Вибач мені, кохання моє, але я лише намагаюся врятувати тебе. Від тебе самої.

— Сподіваюся, вона колись це оцінить, — почув я несподівано за своєю спиною глузливий голос сина. Я різко обернувся, але ніяк не чекав такого удару. В очах миттєво потемніло і я впав… у темну прірву.