Читати книгу - "Тепер твоя. Книга перша, Єва Басіста"

Хоча зараз думаю не про інше. Я хочу піднятися від його рухів до небес.

І ось я тут. Ще трішки та впаду. Напевно, закричу на весь будинок. Мій голос залізе в кожний куточок та бринітиме там, як моє тіло, що нині на такій тонкій грані, що не знаю з чим порівняти.

Рука, що тримає моє волосся, слабне - відпускає. Опускаю голову та зустрічаюся поглядом з Олександром. Він збуджений, що аж на шиї випирають вени, а кожний м'яз на обличчі натягнутий.

Я облизую губи, що  покрилися дрібними тріщинами, та одночасно відчуваю, що ще два або три кола та я все…

Ось минає перший. Тихо стогну. Біжить другий. Заплющую очі. І третій…
Чекаю на обітоване полегшення. Але рука зупиняється. Я від невдоволення відкриваю очі та ротик.

- А ти думала, що я тебе доведу? – витанцьовує хитра посмішка на його обличчі. - Адо, я злегка злий на тебе. Ти мала ще тоді погодитися, а не крутити своїм маленьким носиком. Змусила мене чекати аж півтора місяця… Тому отримуй своє законне покарання. Не дам тобі сьогодні кінчити.

Я задихаюся від обурення. Зараз заплачу. Це знущання таке виробляти!

- Не дуй губки, - продовжує глумитися бізнесмен. - Краще спустися на коліна. Сьогодні мій вечір задоволення, а не твій, - проводить пальцями по моїх вустах, залишаючи на них в'язку вологу.