Читати книгу - "Не кохай мене , Ольга Джокер"

Замовивши собі пасту та салат, я уважно оглядаю зал. Людей небагато. Але дівчина в червоному костюмі встигла помітити, як сильно я шкутильгаю. Мені навіть здалося, що вона співчутливо зиркнула вслід Ярославу. І скільки ще буде тих, хто жалітиме Жарова?

Вітчим разом із Ярославом обговорюють майбутнє весілля. Я слухаю відсторонено, ніби не про мене. Невже все буде саме так? Ресторан на березі моря? Готель, де розмістяться здебільшого гості з моєї сторони та сторони вітчима? Хочеться вигукнути Яру: біжи, дурню! Але чортяня, яке сидить у мене на лівому плечі, наполегливо не рекомендує цього робити. Жарова ніхто не смикав за язик. Він сам. Все зробив сам. Навіть не спитавши на те моєї згоди.

- Я відійду ненадовго, - встає з-за столу вітчим і повертає голову в мій бік: - Соня, прошу, поводься пристойно!

Тільки-но він ховається за поворотом, як Яр, відкинувшись на спинку м'якого диванчика, переводить на мене іронічний погляд.

- А ти можеш поводитись непристойно?

- Звичайно можу. Якщо більше спілкуватимешся з Романом Геннадійовичем, то дізнаєшся, яка я людина насправді.

- Я й так знаю.

- Ха, готова сперечатися, ти навіть не здогадувався, що коли мені було десять, я здала тебе твоїй матері. Розповіла, що ти з Владом куриш після школи! А ще дівчина Катя покинула тебе, тому що це я їй розповіла, чим ти займався на вечірці, яка проходила у нас вдома, з її найкращою подружкою.

Яр відкрито усміхається. І коли я бачу ямочки в нього на щоках, то відразу замовкаю і нервово ковзаю на сидінні. Тільки-но він так робить, як моя броня тріщить по швах.

- Одумайся, Жаров... Можливо, таку як я не варто брати заміж.

- Пізно, Пряник. Я вже зробив передоплату.

До столу повертається вітчим, перериваючи нашу коротку розмову. Я опускаю погляд і дивлюся на руки Ярослава. У нього смаглява шкіра, довгі пальці та доглянута нігтьова пластина. Коли я уявляю, як він чіпатиме мене цими самими руками, то стає нестерпно жарко. Особливо внизу живота.

Я гадки не маю, що чекає мене далі. Яким буде життя поруч із ним і чи не припускаюся я при цьому найбільшої помилки? Що, якщо Яр укотре розіб'є мені серце? Що, якщо потім мені буде нестерпно боляче? Але що, як раптом якимось дивом він роздивиться в мені дівчину, жінку? Свою другу половину, з якою захоче провести все життя.