Читати книгу - "Няня для доньки мільйонера, Аліса Рей"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Аня такою ж була. Хіба ні? – питає друг.
– Мабуть, – згадуючи дружину, всередині розростається пекучий біль. Я думав, що з часом все забудеться і я зможу жити далі. Але, на жаль, неможливо забути ту, що була сенсом мого життя. – Катя залишається. Я дуже сподіваюсь, що вона не винесе мені весь мозок.
– Це правильне рішення, Артуре. Ти сам це чудово розумієш, – Давид забирає каву і робить ковток. – До речі, чого не переодягаєшся? Захворіти хочеш?
– У мене хороший імунітет. Востаннє хворів ще в школі, напевно.
– Ну-ну, – Давид хмикає і залишає кухню з чашкою у руках, а я вирішую спочатку сходити в душ, а вже тоді спати. Сьогодні був просто божевільний вечір.
Я завжди прокидаюся дуже рано. Люблю поїхати в тренажерний зал і зайнятись спортом. Та сьогодні система дає збій. Голова розколюється і відчуття таке, наче мене каток переїхав.
Невже захворів? Мабуть, не треба було так довго в мокрому одязі ходити…
На годиннику восьма ранку, а в мене зустріч о дев'ятій. Заледве тягну ноги в душ і дуже сподіваюся, що він хоча б трохи мені допоможе. На жаль, краще не стає. Треба попросити Тетяну Павлівну дати мені якісь ліки.
– Що це з тобою? – питає жінка, коли з'являюсь на кухні. – Захворів?
– Мабуть. Є у нас щось від температури? – сідаю за стіл і відчуваю, як накриває сонливість. Ні, так не піде! Треба випити кави! – Ще кави зробіть, а то засну на зустрічі.
– Доброго ранку! – на порозі з'являється Катя і так широко усміхається, наче сьогодні найкращий день її життя. Дивно виходить, ми обоє були в річці, але захворів тільки я!
– Доброго, Катрусю! – відповідає Тетяна Павлівна. – Як ти? Не захворіла?
– Та ні. Все добре, – Катя наче навмисне уникає мого погляду, і це трохи дратує. Я що, такий страшний? – А що?
– Так ось, Артур хворий. Температура, мабуть, є, – зітхає Тетяна Павлівна. – Я зараз ліки пошукаю. У мене в кімнаті мають бути. Зачекай тут.
Вона йде, а ми з Катею залишаємось удвох. Вона ставить поруч зі мною чашку з кавою, а тоді і собі готує.
– А я говорила, що не варто розгулювати в мокрому одязі, – заявляє, набравшись сміливості.
– Отже, це я винний, так? – цікавлюсь.
– Ну не я ж, – знизує плечима, а тоді відривається від стільниці і наближається до мене. Я справді чекав від цієї дівчини будь-чого, але кожного разу вона дивує мене все більше й більше.
Катя торкається своєю прохолодною долонею мого чола та одразу ж хмуриться.
– Що ти робиш? – питаю розгублено.
– Та ти гориш! – випалює, прискіпливо мене розглядаючи, і чомусь не поспішає руку забирати. – Тільки не говори, що в такому стані на роботу зібрався!
– Здається, ти щось сплутала, – сам забираю її кінцівку, але відступати дівчина не збирається. Продовжує нависати наді мною. – Ти не моя нянька. Я вже хлопчик дорослий.
– А так і не скажеш, – фиркає. – Отже, так! Знімай свій модний костюм і лягай у ліжко. А може, ти хочеш своїх працівників вірусом заразити? Будеш там ходити і мікроби розкидати направо і наліво.
Це вона серйозно зараз? Мені здається, що ця дівчина взагалі страх втратила! Коли я дав їй ще один шанс залишитись тут, то не мав на увазі, що ми з нею друзями стали.
– Артуре, я нічого не знайшла, – повертається Тетяна Павлівна, і Катя одразу ж відступає.
– Не страшно. Дорогою щось куплю, – встаю з-за столу і відчуваю, як тіло трохи веде вбік. Хапаюсь за стіл і ловлю на собі похмурий погляд Каті. – Приглянь за Надею. Сьогодні у неї плавання.
Залишаю кухню, а тоді і будинок. Давид вже чекає на мене біля автомобіля, але сьогодні він залишиться вдома. Треба відвезти Надю на плавання.
– Виглядаєш паршиво, – говорить, коли наближаюсь.
– Почуваюсь так само, – бурчу і сідаю в салон.
Попереду багато роботи, тому треба зібратись. Дорогою зупиняємось біля аптеки, і я засипаю в себе мало не цілий кулак пігулок. Дуже сподіваюсь, що вони мені допоможуть.
Весь день я на ногах. Навіть поїсти не встигаю. Багато об'єктів, які треба перевірити, і багато косяків, які потребують виправлення.
Додому повертаюсь на початку одинадцятої. Голова тріщить так, що очі печуть. Тіло практично не слухається, і єдине бажання зараз – прийняти душ і завалитись спати. Взагалі не розумію, як протримався весь день.
Та коли заходжу у будинок, на мене чекає ще той сюрприз. Катя виходить з вітальні і прискіпливо мене розглядає. Вона що, мене чекала?
– Довго ти, – бурчить невдоволено і наближається. Торкається долонею мого чола, як робила ще зранку, і хмуриться ще більше. – Так я і думала! У тебе жар!
Точно! Жар! Це через нього я не можу відвести погляду від цієї дівчини! Вона мене дратує своєю нав'язливістю, але чомусь просто зараз я не хочу її відштовхувати. І списую своє дивне бажання на високу температуру.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Няня для доньки мільйонера, Аліса Рей», після закриття браузера.