Читати книгу - "Леді для герцога, Неталі МакКензі"

      Джейн подзвонила, щоб подали чаю. І в цей час мала можливість обдумати те, що зараз тут відбувалося. Вона фліртувала з герцогом Холстоном — своїм майбутнім чоловіком, у власній вітальні. А він при цьому переконаний, що перед ним подруга його майбутньої дружини. Звісно, те, що він собі таке дозволяє гнітило її. Та факт того, що насправді фліртує з ним вона, а не Сара — заспокоював Джейн. Слава Богу, що батьки вивозили її в Лондон кожного сезону. Неодноразово вона чула як злісні матрони перешіптувалися, що граф лише даремно витрачає гроші, адже герцог все одно стане його зятем. А їй хотілося, щоб герцог одружився з нею не лише через договір. Усім серцем дівчина бажала, щоб між ними були справжні почуття. Вона мріяла не про фарс перед суспільством, а щирість, довіру та кохання. І найкращим способом привернути увагу герцога, як чоловіка — це фліртувати з ним та крок за кроком зваблювати. Ох, знали б оті лондонські матрони як сильно знадобилась їй роки практики флірту з джентльменами під час сезону. А це вдавалося їй дуже непогано.

      Крістофер дивився як витончені руки наливають чай і думав про те, як так сталося, що він, герцог Холстон, один з найбільших звабників Лондона, який всіма фібрами уникає зустрічей з молодими та незайманими леді, сидить зараз у просторій вітальні та п’є чай з однією з них. І ця леді навіть не його наречена! При інших обставинах це було б причиною як мінімум для пліток. Він глибоко вдихнув. При інших обставинах його тут навіть не було б. Хто-зна, можливо рішення залишитися було не таким вже й поганим. Зрештою він зможе приємно провести час з міс Грейсон. З Сарою — подумки поправив він сам себе. 

      Раптом він зауважив, що їй це ім’я не пасувало. Однак, на його думку, це краще, ніж леді не пасує до імені. Так сталося з його нареченою. Багато років назад, коли його попросили назвати жіноче ім’я, яке було йому до вподоби, то він не задумуючись назвав ім’я “Джейн”. Звідки ж йому було знати, що це ім’я дадуть його майбутній наречені?! Як згодом йому пояснили, то це зробили виключну заради нього. Ніби для того, щоб йому було приємно. З моменту усвідомлення цього факту він ще дужче почав злитись і навіть, ненавидіти це дівчисько. Через неї ім’я його, нині покійної, улюбленої бабусі було пов’язане з негативом. 

      - Доброго ранку, мілорд! Якби я знала, що Ви така рання пташка — я б спустилася раніше. - Раптово увірвався голос господарки дому в його думки. 

      Ну от, варто було лише згадати про неї й вона вже тут. Чудовий ранок був зіпсутий. 

     - Міс Дорсет. - ввічливо поклонився він піднявшись з дивану. Принаймні у відсутності манер його дорікнути не зможе ніхто. - Я саме повідомляв міс Грейсон про свої плани. 

    - Он як? Цікаво! Поділитесь і зі мною також? 

       Крістофер стиснув губи в пряму лінію і скрипнув зубами. Невже ця міс не усвідомлює, що вона дратує його? 

          - Без сумніву. - в його голосі відчувались металеві нотки. - Попри відсутність графа Дорсета, гадаю, що все ж таки можу залишитись на кілька днів, щоб познайомитись з Вами ближче. Власне, як і пропонував у листі граф. 

       Запала тиша. Крістофер очікував реакцію дівчини на ці слова. З подивом для себе, він відмітив, що здивування здавалося щирим. Очевидно, що вона не знала про батьківський лист. А значить ідея непристойності ситуації дівчини не належала. Хоч щось в її користь.

       - Граф попросив познайомитись зі мною?! - невпевнено повторила вона і герцог помітив, що при цьому Джейн якось дивно подивилась на Сару. 

       Крістоферу здалось, що було дивно, що Джейн шукала підтвердження його слів у подруги. Хоча, він ніколи не уникав в жіночу логіку. Його цікавило тіло, а не думки. І чи не вперше в житті він пошкодував про те, що не має того, що могло зараз йому допомогти. 

       Користуючись паузою, яка виникла по цілком зрозумілій причині, Крістофер розглядав Джейн. Учора він ледь стримував своє невдоволення і не особливо приглядався до цієї леді. А згодом і взагалі помічав лише її подругу. Зараз, коли емоції були під надійним контролем, він зміг зробити те, з чого слід було починати. Він розглянув свою наречену.

        Виявилося, що міс Дорсет ззовні була не такою вже й поганою. Пряме русяве волосся, очі відтінку горіха, миле округле обличчя, струнка талія, пишні стегна, однак груди були набагато менші, ніж у її подруги. 

       Крістофер зловив себе на думці, що якби вони зустрілись деінде та не знай він її імені, то він міг би ставитись до неї цілком прихильно. Але більш нічого. Не було в ній чогось такого, що було в Сарі. І це щось притягувало його попри його волю. 

        - Мілорд! - дворецький ніби з’явившись нізвідки галантно поклонився — Ваш слуга  попросив сповістити Вас, що дорога дозволяє продовжити Вашу подорож. 

       Видих полегшення зірвався з вуст герцога. 

      - Дякую Бруксбері. - поспішила подякувати Джейн.  

       Вона сумнівалась, що герцог подякує слузі. А той для неї був наче рідний все її життя. Герцог же вкотре знову здивувався як подруга господині освоєна в цьому домі. Чи може вона й насправді має так багато прав? Здавалось, що тут не все так просто, як виглядало на перший погляд. І перш ніж вплутуватися в авантюру під назвою “шлюб” він має зрозуміти, що собою представляють ці леді. Особливо та, що невдовзі має стати його дружиною. Очевидно, його рішення залишитись не буде даремним. 

      - Леді, як Ви ставитесь до прогулянки верхи? 

     - О, це було б чудово, чи не так, Джейн?

       Леді механічно кивнула головою погоджуючись з подругою. Задоволений отриманою відповіддю Крістофер стримано відкланявся. Неквапливо сівши у карету він мимохіть зітхнув. Попереду його чекало випробування, нічим не легше, ніж зустріч з ненависною нареченою. Його чекала поїздка у дім, де він не був двадцять років. Поїздка в дім, де він народився. І куди клявся не повертатись. Закривши повіки він поринув в спогади.