Читати книгу - "Красуня для ловеласа, Каріна Іша"

Ігнат

Весь тиждень я намагався не дзвонити їй. Стримував себе. Намагався забути, але вона засіла міцно у моїй голові. Вона залізла мені під шкіру, ця чортова блондинка. Я божеволів, намагався відволіктися. Займався клубом, договорами із постачальниками. Навіть раз поїхав до Іри, думав, що вийде відволіктися. Ніфіга не виходило. Ні та, хочу її. Ось як так?

Перестав любити ночі, бо кожну ніч снилася мені вона. Та що за наслання? Може справа в тому, що вона мене відшила? Вдарила на моє самолюбство? Ні, тут щось інше. Я й сам зрозуміти не можу, що це. Якщо чесно, мене лякали мої почуття до Єви. 

Наприкінці тижня вирішив, що все, вистачить! Потрібно із цим щось робити. Вирішив поїхати до неї в кафе та поговорити. Під'їхав, побачив її машину на парковці. Значить на місці, працює моя красуня. Вперше в моєму житті зустрічаю жінку, яка має свій бізнес, а не сидить у мужика на шиї. Тільки цікаво звідки в неї гроші? Напевно, багатий покровитель подарував. Від цієї думки, ниючий біль ударив у груди. Ні, вона не така. Швидше за все, кредит взяла, щоб відкрити своє кафе. Чому я нічого не дізнався про неї? Варто було б дізнатися більше інформації про неї, щоб не було цих безглуздих думок у моїй голові.

Заходжу до кафе, питаю офіціантів де начальство. На їхню репліку з якого я запитання, відповідаю що по діловому. Дівчина показує мені кабінет начальства і йде. Я підходжу до кабінету, зупиняюся, тому що чую розмову там. Два голоси - чоловічий та жіночий. Її голос та якогось хмиря. Чоловічий голос мені знайомий, тільки я не можу згадати, де я його чув. Дуже схожий  на голос хлопця біля клубу, з яким вона не хотіла розмовляти. Вона розмовляла з ним спокійно, на відміну від нього. Хотів піти,  але почув, що той хоче розлучитися зі своєю дружиною, я зупинився. Невже вона була все-таки чиєюсь коханкою? Не хочу в це вірити. Коли вона сказала, що у неї є кохана людина, одночасно і розлютився і засмутився. Цікаво хто, уб'ю будь-кого хто до неї доторкнеться. Вона моя, моя дівчинка, і це не обговорюється. І тут чую його фразу.

- Хто? Той хмир біля клубу? Як його звуть?

Ось це ти хлопець дарма! А за хмиря зараз ти відповідатимеш на повну. Я різко відчиняю двері і зустрічаюся поглядом з Євою. Чомусь мені здалося, що вона і рада і здивована мені. Цікаво дівчинко, чому в тебе така реакція?

- Ігнат мене звуть! - відповідай цьому недоумку, а сам закипаю. - Вам ніхто не казав, юначе, що за образу можна по обличчю отримати.

Єва трохи сіпається, той придурок стоїть, мовчить. Вона різко встає з крісла, підходить, обіймає мене, цілує в щоку. Ось цього я зовсім не очікував! Я обіймаю її за талію, притягуючи до себе. 

- Привіт милий, я на тебе чекала, вже звільнилася. - говорить вона, не відриваючи від мене погляду.

- Привіт рідна.

Той придурок йде. Ми продовжуємо стояти в обіймах. Вона намагається вирватися з моїх обіймів, упирається рукою в мої груди. Ні дівчинка, не вийде, не цього разу. Живалки на моїх вилицях ходять ходуном, кров припала до паху, шум у голові. Якщо вона продовжиться рухатися в моїх обіймах, я точно не стримаюся. Потрібно заспокоїтися.

- Ігнат, відпусти мене.

- Помовч.

- Що?

- Білосніжка помовчи, будь ласка, пару секунд.

Вона виконує моє прохання, замовкає. Я розвертаю її до себе спиною та зариваюсь обличчям у її волосі. Боже, як вони пахнуть! Обіймаю за талію. Притискаю до себе. Ми стоїмо так кілька хвилин, Єва мовчить, а я вдихаю її аромат. Я відчуваю, як вона тремтить у моїх обіймах. Значить щось відчуває до мене, але чому відштовхує мене.

- От скажи дівчинко, що ти зі мною робиш?

- Я не розумію, про що ти?

- Все ти розумієш.

- Якби розуміла, не питала б.

- Мила, я задихаюсь, з розуму схожу коли тебе не бачу. Ти глибоко засіла в моїй голові та під шкірою. Я не можу ні працювати, ні їсти, ні спати. Інших жінок не хочу, тебе хочу. Ти в мені щось змінила. Я поки що й сам зрозуміти не можу що, але щось змінилося в мені.

Вона розвертається до мене, піднімає голову і дивиться на мене. Я тону в її очах. Вони як бездонний океан. Вона мовчить, часто дихає. І мене накриває. Накривай її губи, жадібно цілую. Які ж вони смачні. Від збудження внизу живота мої м'язи стиснулися, а потім відстрелило в пах. Потрібно зупинитися та закінчити розмови, а я не можу. Неохоче відриваючись від неї. Її щоки почервоніли, дихання збилося. Яка ж вона гарна!

- От скажи мені чесно, я тобі подобаюсь?

- Не знаю Ігнат, все дуже складно.

- Поясни?

Вона виривається з моїх обіймів, підходить до вікна, розвертається до мене спиною, обхоплює своїми руками плечі.

- Ігнате, розумієш я не вірю чоловікам. Тобі в тому числі. І ще, я знаю про твою репутацію бабника. І не горю бажанням виявитися твоєю черговою іграшкою. Я впевнена, що твій інтерес до мене заснований на тому, що я тебе просто кинула. А ти не звик до відмов.

Боже, що за дурниці вона несе, я не витримую.

- Єва, ти взагалі мене чула. Я майже признався тобі, що люблю тебе. В мене немає досвіду в освідченні в коханні, тому говорю як є. Якщо ти сумніваєшся в моїх почуттях, то прошу тебе дай мені шанс.