Читати книгу - "Кайдани для олігарха, Леонід Григорович Кононович"

У залі зірвалися справжнісінькі тобі овації. «Браво, браво!» — кричали одні. «На біс!» — волали другі. «Та це ж справжнісінький Майкл Джексон!» — горлали якісь обкурені дівчата й лізли до Барабаша цілуватися. Потім його потягли за столик і, посадивши у фотель, стали напувати коньяком.

— Ну, — сказав Душман, глипнувши на свого золотого «Лонжіна», — мені пора. Сьогодні їдемо на стрілку, так що… — він стис мені руку й глянув просто у вічі своїм твердим і трохи божевільним поглядом: — У бригаду до мене підеш?

Я приклав руку до серця.

— Братухо, — сказав я проникливо, — ти знаєш, як я тебе поважаю! Ти — афганець, я — афганець… саме собою, правда, ж? Але в мене зараз геть нема бажання говорить про справи! Я хочу пити, гуляти…

— … та баб жарити! — кивнув Душман.

Я дико посміхнувся й у дзеркалі за баром побачив, як лице моє стало тупе мов коліно.

— Ну, — сказав я, — баб жарити — це святе! Це — як Бог велів! А то нащо ж вони й на світі живуть!..

На боковому шклі джипа химерними розмазаними сполохами пропливали вогні зустрічних авт.

— Ти куди це гребеш? — озвався на задньому сидінні Бара-баш.

Я перетнув трамвайні колії й почав звертати на проспект.

— Куди, куди… — буркнув я нарешті. — Додому, куди ж іще! На сьогодні програму вичерпано.

— А дівки?

— Які ще, в дідька?

— Ну ті ж, як їх… соски! Я ж хотів прихопити пару штук з ресторану!

Я покрутив головою.

— Переб'єшся! Давно від сифілісу лікувався, га? Барабаш ляснув мене по плечу.

— Слухай, так ми ж устругнемо іще один трюк! Ти чув про такого авторитета, як Доктор?

— Ну! — буркнув я, наглядаючи за дорогою. — Бригада невелика, але добре укомплектована. Контролюють кілька барів, казино і продуктовий ринок. Особовий склад: колишній спецназ, спортсмени й студенти фізкультурного інституту. Тримають масажний салон, де трудяться дівчата за викликом… — я замовк на півслові й глянув на Барабаша.

Він узяв пляшку джину, котра стояла долі, й зробив добрячий ковток.

— Бригада Доктора зітнулася з Хоботом. Не поділили отой продуктовий ринок. В'їжджаєш?

— Більш або менш. Далі?

— Задзвонимо в той салон і замовимо дівчаток. А як приїдуть, то платити не будемо. Охорону ж відлупцюємо й викинемо за двері мов котів скотобазних.

— Ну й що?

— Подвійна користь: і дівчат на дурняк взуємо, і Хобот знатиме, що його вороги — це й наші вороги теж. Втямив?

Я трохи подумав.

— Дурний цей план у тебе, — сказав я нарешті. — Так само, як і вся операція, між іншим!

— А імідж?

— Ну, — сказав я, звертаючи у двір і паркуючись біля крайнього під'їзду, — хіба задля іміджу!..

Ми вилізли надвір і спинилися коло авта. Було холодно. Після опівночі розпогодилося, й у нічному небі мерехтіли міріяди зірок.

— Цікаво, — задираючи голову, сказав Барабаш, — а там рекетня є?

— Де це?

— Ну, там же ж… на інших планетах, — у зоряних світах, коротше!

Я постукав його пальцем по лобі.

— Що, контакти заскакують? Чи конденсатори потекли?

— Ну я ж серйозно! — образився Барабаш. Більбонський невдоволено подивився на нього й гавкнув.

— От бач, і собайло каже, що це дурня! Мало тобі своїх одморозків? Ось почекай, матимеш їх сьогодні до біса й трохи!..

Ми увійшли до передпокою, і я зацікавлено роззирнувся довкруги.

— Так, — діловито сказав Барабаш, — тепер давай дівок викликати! І хутко, причому. А то сперма скоро горлом піде…

— Та чули вже, чули… — невдоволено буркнув я й дістав мобільний телефон. — Номер?

Барабаш пошукав щось на столику.

— Ага, осьо в газеті… Господа! — голосно почав він. — Если вы желаете провести ночь, полную грез, то наши прелестные проказницы погрузят вас в океан блаженства и неги… А що це за «нега» така?

Я відмахнувся.

— Алло? — сказав я. — Алло! Слышь, командир, это у тебя там проказницы? Какие? Ну, эти же, блин… прелестные! Ну, в газете написано — проказницы, блин, которые погружают… типа в океан какой-то, что ли! Да, пару телок… Молодых, конечно! Да нам старухи и на хрен не нужны, ты че! Ну… И чтоб делали все по первому классу… ну чтоб умели все, поял? Ну давай, ждем… Адрес? Записывай, блин! — я продиктував. — Слышь, командир, а это у тебя типа скорой помощи, да? Ну, для тех, которые от спермотоксикоза страдают, блин!.. Да уже сил нету, слышь! — «Сперма з носа тече», — вставив Барабаш). — Вот братан жалуется, блин, — сперма, мол, изо всех дыр лезет… Да за бабки не беспокойся — забашляем по полной программе. Все сполна получите, слышь… Короче, ждем… да?

Я вимкнув телефон і, зітхнувши, сховав його в кишеню. Тої ж миті Більбонськиий глянув на мене й загарчав.

— Ти… — почав було Барабаш. Я поклав палець на губи.

— У приміщенні хтось є! — пошепки сказав я